6 Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню.
7 Гнїв твій лежить тягарем на менї, всїма филями твоїми ти звалив мене.
8 Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволї і не можу вийти з неї.
9 Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої.
10 Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе?
11 Хиба звіщати муть милість твою в могилї, в місцї зотлїння вірність твою?
12 Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землї забуття?
13 Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя.
14 Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене?
15 Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенїв я.
16 Поломя гнїву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене.
17 Обгортали мене, як води, цїлий день, всї вони обступили мене.
18 Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. - Темрява.
Псалтир 88
1 На науку; від Етана Езрагітського. П ро милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.
2 Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.
3 Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:
4 На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.
5 І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.
6 Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?
7 Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.
8 Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.
9 Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, - ти втихомиряєш їх.
10 Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.
11 Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.
12 Північ і полудень - ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.
13 Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.
14 Справедливість і суд - підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.
15 Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.
16 Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.
17 Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;
18 Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.
19 Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.
20 Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.
21 З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.
22 Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;
23 Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.
24 А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.
25 Положу руку його на море, а правицю його на ріки.
26 Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!
27 І зроблю його первородним, нго,йвисшим над царями землї.
28 По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.
29 І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.
30 Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,
31 Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,
32 То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,
33 Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.
34 Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.
35 Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!
36 Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;
37 Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.
38 Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;
39 Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.
40 Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.
41 Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.
42 Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.
43 Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.
44 Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.
45 Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.
46 Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?
47 Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?
48 Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?
49 Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?
50 Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;
51 Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!
Псалтир 89
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Г осподи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5 Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6 Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!
Псалтир 90
1 Х то під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.
2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.
3 Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.
4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.
5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.
6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.
7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, - тебе ж не займе.
8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.
9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.
10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:
11 Бо він ангелам своїм звелить над тода ою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.
12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.
13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.
14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.
15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.
16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.