5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!
6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.
8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облew Rду анї омани.
9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
13 Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.
14 В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.
15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;
16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.
17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.
18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;
19 Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.
20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,
28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -
30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.
32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.
Приповiстi 9
1 Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,
2 Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;
3 Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:
4 Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:
5 Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;
6 Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!
7 Хто хоче кепкуна навчати, наживе Ѱ нобі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.
8 Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;
9 Дай науку мудрому, - зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.
10 Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;
11 Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.
12 Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода.
13 Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа,
14 Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї,
15 Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять:
16 Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже:
17 Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший.
18 А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, - в преисподнїй.
Приповiстi 10
1 Розумний син свойму отцеві втїха, а син безумний - материне горе.
2 Не дають користї добра, неправдою набуті, правда же рятує од смертї.
3 Не дасть Господь голодувати правим, здобутки ж безбожних він їм вирве.
4 Біднїє, хто лїнивий на роботу, трудящая ж рука дає багацтво.
5 Хто лїтом жне, - се чоловік розумний; хто ж спить у жнива, той - чоловік безпутний.
6 Благословеннє над головою праведника, уста ж безбожника його насилство зацїпить.
7 Память про праведника остане благословенна, імя же безбожних огидне.
8 Мудрий приймає серцем заповідї, а безумний устами спотикається.
9 Хто ходить у правотї, ходить у безпецї; хто ж скривлює стежки, заслужить кару.
10 Хто моргає очима, розбуджує досаду, а глупий устами спотикнеться.
11 Уста праведного - се джерело жизнї, уста же безбожних неправедність ховають.
12 Ненависть сварнї роздуває, любов же всї гріхи покриває.
13 В устах розумного мудрість пробуває, на тїло ж безумного цїпок спадає.
14 Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного - се близька погибель.
15 Багацтво - се утверджене місто багатиреві, а злиднї - се страх убогому.
16 Праця праведного - для життя, надбаннє безбожника - на гріх.
17 Хто хоронить науку, той на дорозї до жизнї, хто ж відкидає докір, по бездоріжжу блудить.
18 Хто таїть ненависть, у того уста обманливі, а хто розсїває обмову, той дурний.
19 Многомовність не встережесь гріха, хто ж здержує язика - розумен.
20 Очищене срібло - язик праведника, серце же безбожних - се покидь.
21 Праведного уста навчають-пасуть многих, а дурні й мруть, не набравшись розуму.
22 Господня благодать - вона богатим робить, і горя з собою не приносить.
23 Чинити зло - безумному забава, розумний же її у мудростї знаходить.
24 За що безбожного страх обнимає, те його не минЂое, а праведних бажаннє сповниться.
25 Як буря пронесесь, так безбожного, немов на сьвітї й не було, а праведний - мов би на вічних підвалинах.
26 Що оцет зубам а дим очам, те лїнивий тим, що послугуються ним.
27 Господень страх днїв причиняє, безбожного ж лїта скоротяться.
28 Дожиданнє праведних - радість, а надїя безбожних погибне.
29 Безвинному дорога Господня - твердиня, а страх беззаконникам.
30 Праведний по вік не схитнеться, безбожники ж не пожиють на землї.
31 Праведного уста родять мудрість, язик же злющий буде витятий.
32 Праведного уста знають, що добре й гарне, уста же безбожних добро на зло перевертають.
Приповiстi 11
1 Невірна вага - се гидота у Господа; вірна вгодна йому.
2 За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.
3 Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.
4 Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.
5 Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.
6 Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.
7 Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.
8 Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.
9 Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.
10 Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.
11 Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.
12 Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.
13 Хто переносчиком живе, той таємницю виявлює, а вірний чоловік таїть справу.
14 Де нема управи, там занепадає народ, де ж райцїв досить, там йому дїється добре.
15 Біди собі напитує, хто за другого дає поруку; хто ж ненавидить поруку, той безпечен.
16 Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва.
17 Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє.