Iсаія 7
1 І було за царя Юдейського Ахаза Йоатаменка, сина Озіїного, виступав Резин, царь Сирийський, та Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, та не здолїли його здобути.
2 Як же сповіщено Давидовому домові: ось Сирийцї розтаборились в землї Ефраїмовій, тодї затремтїло в його й в його люду серце, як тремтить гаєве дерево перед вітром.
3 Господь же сказав до Ісаїї: Ійди на зустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ясуб, на край водопроводу з верхнього ставу на Шапова7"><овому шляху,
4 Та й промов до його: Бувай обачен і спокоєн; не лякайсь і нехай не заниває в тебе серце перед оттими двома недогарками-головнями, дарма, що так лютує Резин із Сирийцями та з Ремалїєнком.
5 Сирия бо, Ефраїм та Ремалїєнко задумали проти тебе ось яке лихо:
6 Двиньмо проти Юди, та зворушмо його й звоюймо його, й настановимо над ним царем сина Табеїлового.
7 Та Господь Бог ось як говорить: Нїчо з того не буде й воно так не станеться;
8 Бо Дамаск - голова Сириї, а Резин - голова в Дамаску, а через шістьдесять і пять год Ефраїм перестане бути народом;
9 А Самария - голова Ефраїмова, а Ремалїєнко - голова Самариїна. Як ви не вірите, так і не остоїтесь.
10 І говорив далїй Господь Ахазові:
11 Проси знаку собі в Господа, Бога твого, глибоко зпід землї, або високо знад землї.
12 Ахаз же відказав: Не просити му й не буду Господа спокушувати.
13 Тодї сказав (Ісаїя): Слухай же, доме Давидів: Мало з вас докучати людям, щоб іще й мойму Богові докоряти?
14 Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).
15 Молоком та медом буде він жити, аж буде вміти лихе відпихати, а добре вибірати.
16 Але перш, нїж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибірати, буде та земля, що її лякаєшся, полишена обома своїми царями.
17 Но й на тебе й на народ твій та на твою родину напустить Господь такі днї, яких не було з того часу, коли Ефраїм одпав од Юди, - напустить царя Ассирийського.
18 І накличе тодї Господь овади з Ниливого рукава в Египтї та бжоли з землї Ассирийської, -
19 І налетять вони та й осядуться всї по байраках та по скеляних щілинах і скрізь по тернових кущах та деревах.
20 І пообголює тодї Господь бритвою, найнятою по тім боцї Евфрату, царем Ассирийським, голову й волоссє над ногами, ба й саму бороду.
21 І буде того часу: хто держати ме одну корову та дві вівцї,
22 Надоювати ме від них стільки молока, що їсти ме масло; маслом та медом харчити меться кожен, хто ще зостанеться в тій країнї.
23 І буде того часу таке: всюди, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібних, поросте там тернина та глоги колючі.
24 Хиба з стрілами та луками ходити муть туди, бо вся земля заросте самими тернами та бодяками.
25 І нї на одно узгіррє, що їх сапами сапали, не зважишся пійти, боючись тернини й бодяків колючих; виганяти муть туди хиба воли, та дріб буде їх топтати.
Iсаія 8
1 І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: "Квапся луп здирати, бери хутко користь."
2 І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, -
3 І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина. І сказав менї Господь: Дай йому імя: "квапся луп здирати, бери хутко користь";
4 Перше бо, нїж хлопя з'уміє вимовити "тату й мамо", заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським.
5 І говорив дальше до мене Господь;
6 За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка,
7 Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх;
8 І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию; й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле.
9 Ворогуйте собі, народи, та тремтїть; вважайте, всї далекі землї! В'оружуйтесь, та тремтїть; заперізуйтесь до бою, але дрожіть!
10 Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться; виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се - з нами Бог!
11 Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, - і промовив:
12 Не говоріть: "Змова"! бо народ сей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь.
13 Бога сил небесних - його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!
14 Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.
15 І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть - розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.
16 Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.
17 От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.
18 Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!
19 Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, - то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати?
20 Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.
21 І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.
22 Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, - а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.
Iсаія 9
1 Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.
2 Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.
3 Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.
4 Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його - ти поторощиш, як за Мидияма.
5 Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.
6 Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.
7 Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.
8 Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї,
9 Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ - Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють:
10 Опала цегла, - побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, - заступимо її кедриною.
11 І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його:
12 Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.
13 Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає.
14 І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня:
15 Старець і знатний се - голова; а пророк, що вчить неправди, се - хвіст.
16 Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести - погибнуть.
17 Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута.
18 Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь.