24 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.
25 Доволї з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашнїх його?
26 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.
27 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.
28 І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї.
29 Хиба не два горобцї продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.
30 У вас же і все волоссє на голові перелїчене.
31 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобцїв.
32 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.
33 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.
34 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.
35 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно пгЀоти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.
36 І будуть ворогами чоловікові домашні його.
37 Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.
38 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.
39 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.
40 Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.
41 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.
42 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.
Вiд Матвiя 11
1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.
2 Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,
3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?
4 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:
5 слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.
6 І щасливий, хто не поблазнить ся мною.
7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?
8 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.
9 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.
10 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.
11 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.
12 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.
13 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.
14 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.
15 Хто має уші слухати, нехай слухає.
16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,
17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.
18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.
19 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.
20 Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:
21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.
22 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.
23 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.
24 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.
25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.
26 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.
27 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.
28 Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.
29 Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.
30 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.
Вiд Матвiя 12
1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?
6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.
7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
8 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.
9 І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.
11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
21 і на ймя його вповати муть погане.
22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
25 Звднав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
26 І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.
31 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.
32 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.