58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
Вiд Матвiя 14
1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4 Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
5 І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
10 І, пославши, стяв Йоана в темницї.
11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
18 Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
19 І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35 І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
Вiд Матвiя 15
1 Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12 Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 І звелїв народові посїдати на землї.
36 І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Вiд Матвiя 16
1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.
2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.
3 А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?
4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.
5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.
6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.
7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.
8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?
9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?