4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
10 А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
25 Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийѹ яовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
37 На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
42 Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
43 Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
46 І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
Вiд Матвiя 22
1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7 Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14 Багато бо званих, мало ж вибраних.
15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20 І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25 Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26 так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27 Опісля ж усїх умерла й жінка.
28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вон Rom жінкою? всї бо мали її.
29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36 Учителю, котора заповідь велика в законї?
37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.