28 І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.
29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.
30 Теща ж Симонова лежала в пропасницї, й зараз кажуть Йому про неї.
31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.
32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.
33 І ввесь город зібрав ся до дверей.
34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.
35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.
36 І пустились за Ним Симон і ті, що з ним.
37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.
38 І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.
39 І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.
40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.
41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.
42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.
43 І, заказавши йому, зараз відослав його,
44 і рече до него: Гледи ж, нїкому нїчого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.
Вiд Марка 2
1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.
2 І зараз назбn">4ралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.
3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.
4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.
5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
6 Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:
7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?
9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.
10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)
11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.
12 І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.
14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
15 І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Віалн з митниками та грішниками їсть і пє?
17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.
18 А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
20 Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.
21 І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
22 І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.
23 І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?
26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.
Вiд Марка 3
1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 І дав Симонові імя Петр;
17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30 бо казали: Духа нечистого має.
31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.