45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50 І, покинувши Його, всї повтїкали.
51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59 Та й так не сходились сьвідчення їх.
60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Вiд Марка 15
1 І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3 І винуватили Його архиєреї багато.
4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5 Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11 Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13 Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15 Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претht="р, і скликали всю роту.
17 І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24 І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25 Була ж година третя, і розпяли Його.
26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27 І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28 І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30 спаси себе й зійди з хреста.
31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33 Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36 Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45 А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
46 І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47 Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
Вiд Марка 16
1 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.
2 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.
3 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?
4 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.
5 І, ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.
6 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.
7 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.
8 І вийшовши вони хутко, побігли від гробу; бо обняв їх трепет і страх, та й нїкому нїчого не сказали: боялись бо.
9 Воскреснувши ж уранцї первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигняв сїм бісів.
10 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.
11 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.