5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:
6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на каменї, щоб не зруйновано.
7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака, коли се має стати ся?
8 Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.
9 Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.
10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,
11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й ознаки з неба великі будуть.
12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.
13 І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.
14 Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:
15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.
16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.
17 І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.
18 Та й волосина з голови вашої не загине.
19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.
20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тодї знайте, що наближило ся спустїннє його.
21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в серединї в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.
22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.
23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землї, і гнїв на народї сьому.
24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всїх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.
25 І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.
26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.
27 І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.
28 Як же зачне се дїятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.
29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:
30 Як розпукують ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.
31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.
32 Істино глаголю вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.
33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.
34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством, та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподївано на вас не настиг день той.
35 Бо, як сїтка, впаде на всїх, що живуть на лицї всієї землї.
36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.
37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.
38 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.
Вiд Луки 22
1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
24 Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 Хто бо більший: хто за столом, чи хт мо послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
39 І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48 Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.