Вiд Iвана 2
1 А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;
2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.
3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.
4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.
5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.
6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.
7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.
8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.
9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,
10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.
11 Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.
12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.
13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,
14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.
15 І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;
16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.
17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.
18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?
19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.
20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?
21 Він же глаголав про церкву тїла свого.
22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.
23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.
24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:
25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.
Вiд Iвана 3
1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.
2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.
3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.
4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?
5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.
6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.
7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.
8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.
9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:
10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?
11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.
12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?
13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.
14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.
16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.
17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.
20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.
21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.
22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.
23 Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.
24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.
25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.
26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.
27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.
28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.
29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.
30 Той мусить рости, я ж малїти.
31 Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.
32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.
33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.
34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.
35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.
Вiд Iвана 4
1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4 Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.