36 Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50 І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Вiд Iвана 13
1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6 Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13 Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17 Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18 Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22 Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28 Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Вiд Iвана 14
1 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.
2 В дому Отця мого осель багато. Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.
3 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.
4 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.
5 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?
6 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.
7 Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.
8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.
9 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видїв мене, видїв Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
10 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.
11 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.
12 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робиі ви ме; бо я до Отця мого йду.
13 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.
14 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.
15 Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.
16 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, -
17 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.
18 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.
19 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.
20 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.
21 Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.
22 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?
23 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.
24 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.
25 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.
26 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.
27 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.
28 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.
29 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.