10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
14 Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.
22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннan>< твоїм благословенні будуть усї народи землї.
26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
Дiї 4
1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
5 І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
9 коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15 Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.
20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
Дiї 5
1 Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2 та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6 Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликал>