44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.
45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:
47 Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.
Дiї 11
1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5 Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
9 Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12 Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13 і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14 Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16 Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27 Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
Дiї 12
1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,
3 а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)
4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
5 Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него.
6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скованли й двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї.
7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.
9 І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.
11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.
13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;
14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.
15 Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.
16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались.
17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.
18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.
19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там).
20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.
21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них:
22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!
23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер.
24 Слово ж Боже росло і множилось.
25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.
Дiї 13
1 Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
2 Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.
3 Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
4 Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
5 І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.
6 Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
7 котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
8 Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
9 Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
10 сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?
11 Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
12 Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
13 Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
14 Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.