22 То скажете синам вашим: Ізраїль перейшов тут через Йордань сухоніж,
23 Бо Господь, Бог ваш, висушив Йорданську воду перед вами, аж покіль ви перейшли, так само, як зробив Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив перед нами, аж покіль ми перейшли,
24 Щоб усї народи на землї знали, що рука Господня потужна, щоб ви боялись Господа, Бога вашого, поки вашого віку.
Iсус Навин 5
1 Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих.
2 Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих!
3 І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків.
4 І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь військовий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту.
5 Всї ж ті, що вийшли, були обрізані; усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано;
6 Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх; а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом;
7 Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано.
8 Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались.
9 І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено прізвище тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день.
10 І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських.
11 І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня.
12 На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї.
13 Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших?
14 А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму?
15 Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа.
Iсус Навин 6
1 У Ерихонї ворота були зачинені, а зачинивсь він зі страху перед синами Ізраїля, так що нїкому не можна було виходити й увіходити.
2 І сказав Господь Йозейові: Подам тепер тобі на поталу Ерихон вкупі з його царем і військовими мужами.
3 Будете обходити місто навкруги всї спосібні до війни по одному разу, а чинити меш так шість день рядом;
4 І сїм сьвященників нехай носять сїм труб із баранячого рога перед кивотом; на семий же день обійдете місто сїм раз, а сьвященники трубити муть у труби.
5 Як же затрублять ювілейні труби, то ввесь люд, скоро почує трубний голос, нехай загукає боєвим гуком; тодї мури міста впадуть руїною, і народ увійде в город, кожний звідти, де стояв.
6 І покликав Йозей Нуненко сьвященників, і озвавсь до них: Будете обносити скриню закону, а сїм сьвященників нехай несуть сїм труб із баранячого рога перед ковчегом Господнїм.
7 Тодї повелїв людові: Ідїте й обходьте город навкруги, збройні ж пійдуть поперед ковчега Господнього.
8 Як же дав Ісус людові такий наказ, виступило тодї перед Господом сїм сьвященників, що несли сїм труб з баранячого рога, і пійшли та затрубили в труби; скриня завіту Господнього поступала за ними.
9 А збройні ійшли поперед сьвященниками, що трубили в труби, велика ж громада йшла поза ковчегом, тим часом як передні трубили в труби.
10 І повелїв Йозей людові: Гледїть же, не гукайте, не чинїть крику, ба й одного слова не промовляйте, аж покіль я звелю вам: Гукайте! тодї й гукати мете.
11 І обнїс він один раз Господню скриню навкруги міста; тодї вернулись у табір та й обляглись у таборі.
12 Йозей же устав рано вранцї, і сьвященники взяли скриню закону Господнього,
13 А сїм з них, що несли сїм труб ювілейних поперед ковчегом Господнїм, трубили неперестаючи в труби, а збройний люд ійшов поперед ними, велика ж купа йшла позад ковчега Господнього, тим часом як ті трубили безперестанно в труби.
14 Сим робом обійшли вони й на другий день город, та й вернулись до табору. Так чинили шість день за рядом.
15 На семий же день повставали рано, як зачервонїла рання зоря, та й обійшли город звичайним робом сїм раз навкруги; тілько того дня обійшлЀои місто навкруги сїм раз.
16 За семим же разом затрубили сьвященники в труби, а Йозуя сказав людові: Здиймайте гук, бо Господь піддав вам місто.
17 Місто же се з усїм, що в йому є, мусить бути проклятим перед Господом; тільки блудниця Рагаба з усїма, що з нею у хатї, зістанеться жива; вона бо переховала посланцїв, що ми їх посилали.
18 Ви ж гледїть, остерегайтесь, щоб хто не взяв собі що небудь із проклятого посьвяту. Сим би ви підвели під прокляттє й самий табір Ізрайлїв і довели його до погибелї.
19 Нї, нї! усе срібло й золото і все мідяне й залїзне знаряддє нехай присьвятиться Господеві і ввійде в його скарбівню.
20 Тодї загукали люде і затрубили сьвященники в труби. Як же люд почув, що трублять, тодї загукали всї страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом і опановано місто.
21 І простерли мечем прокляття на все, що було в городї, на чоловіка й жінку, на молодого й старого, на вола й овеча й осла.
22 Обом же тим, що ходили на розглядини, повелїв Йозей: Ідїте в хату тої блудницї та приведїте звідти сюди молодицю з усією ріднею її, як заприсягли ви їй!
23 І пійшли молодики, що ходили на розглядини, та й привели Рагабу з її батьком і матїрю, з її братами й иншими домовниками; і всю рідню її вивели та й остановили за табором Ізраїльським.
24 Місто же і все, що було в ньому, пустили пожаром, тільки срібло та золото та мідяний і залїзний посуд віддали в скарбівню Господнього дому.
25 А блудницю Рагабу і батьківську родину її і всїх що були в неї, зоставив Йозуа живими і пробуває вона в потомках своїх у Ізраїлї по сей день; бо переховала посланьців, що послав був Ісус на розглядини в Ерихон.
26 Того часу вимовив Йозей такий проклін: Будь проклят перед Господом чоловік той, що зважився б сей город Ерихон відбудувати! Роскопуючи грунт на основини його, перворідня сховає, а на послїдньому з дїтей нехай построїть ворота його.
27 Господь же був з Йозейом і слава його носилась по всїй країнї.
Iсус Навин 7
1 Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля.
2 Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай.
3 Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль.
4 От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами.
5 І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря; тодї потаяло у народу серце і взялось водою.