18 І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.
19 Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.
20 Сталося ж по сїх речах, що з'ясовано Авраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,
21 Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,
22 Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.
23 Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.
24 І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.
Буття 23
1 Було ж віку Сарриного сто і двайцять і сїм год. Се года живота Сарриного.
2 І вмерла Сарра в Кирят-Арбі. Се Геброн в Канаан землї. Прийшов же Авраам плакати по Саррі да падкувати.
3 І встав Авраам од мерця свого, і рече синам Хетовим:
4 Пересельник і чужениця я в вас! Дайте ж менї в наслїддє гробовище між вами, щоб менї поховати мерця мого від мене.
5 Відказали ж Авраамові сини Хетові говорючи:
6 Нї, добродію! Князь від Бога ти єси в нас; вибравши гробовище з наших, поховай мерця твого. Нїхто бо з нас не заборонить гробовища свого тобі, щоб тобі поховати мерця твого таменьки.
7 Устав же Авраам і вклонився землякам, синам Хетовим.
8 І каже до них Авраам і промовив: Коли вам по душі, щоб менї поховати мертве моє від мене, послухайте мене, і мовляйте про мене Ефронові Зогаренкові.
9 І нехай поступиться менї печерою Махпеловою, що конець поля його. За повну цїну нехай поступиться менї нею в наслїднє гробовище між вами.
10 Ефрон же седїв посеред синів Хетових. Відказуючи ж Ефрон Хетїянин Авраамові каже так, що чули його сини Хетові і всї, що повиходили до міської царини.
11 Нї, добродїю! Вислухай мене. Те поле оддаю тобі й печеру, що на йому, перед очима синів народу мого оддаю тобі; поховай мерця твого.
12 І поклонивсь Авраам перед земляками,
13 І каже Ефронові в слухи перед усїма земляками: Вислухай ти мене! Гроші за ниву возьми в мене; і поховаю мертве моє таменьки.
14 Відказав же Ефрон Авраамові:
15 Нї, добродїю! Землї тут за чотирі ста секлїв срібла; та що воно між мною й тобою? Ти ж поховай мерця твого.
16 І послухав Авраам Ефрона, та й одважив Авраам Ефронові срібло, скільки він казав в слухи перед синами Хетовими, чотирі ста секлїв срібла ходячого в купцїв.
17 І стало поле Ефронове в Махпелщинї, що навпроти Мамрійщини, поле й печера на йому з усїма деревами на полї, що було в усїх межах своїх, забезпечене,
18 Авраамові в наслїдню державу перед синами Хетовими й перед усїма, що приходили до міської царини.
19 І після того поховав Авраам Сарру, жінку свою, в печері Махпелевого поля, навпроти Мамрійщини. Се Геброн у Канаан землї.
20 Так дісталось Авраамові від синів Хетових поле й печера на йому в наслїдню державу на гробовище.
Буття 24
1 Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.
2 І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.
3 І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.
4 А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.
5 Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?
6 Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.
7 Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.
8 Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будму ш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.
9 І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.
10 І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Мезопотамію, у Нахорів город.
11 І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.