12 І вхопила його за одежу говорючи: Лягай зо мною. І покинув одежу свою в руках її, та й утїк геть.
13 І сталось, як побачила, що покинув одїж свою в руках її, та втїк геть,
14 Гукнула на домовників, та й каже їм: Бачте, увів до нас Єврея, щоб насьміявсь із нас. Увійшов до мене, та й хотїв лягти зо мною, так я закричала голосно.
15 І сталось, як почув, що я зняла крик та загукала, покинув одїж свою в мене, да метнувсь на втеки.
16 І положила одїж його коло себе, докіль прийде пан його до дому.
17 І повідала йому такими словами: Прийшов до мене парубок Єврей, що ввів єси до нас, посьміятись із мене.
18 І сталось, як зняла голос, та закричала, він покинув одїж свою, та й побіг втеком.
19 І сталось, як почув пан його слова жони своєї, що каже до його: От яким робом пійшов парубок твій, запалав гнївом,
20 І взяв Йосифа пан, вкинув його в темницю, туди, де вязники цареві седїли в неволї, і пробував там у темницї.
21 Но Господь був з Йосифом і змилосердивсь до його, і дав йому ласку в очу доглядника темничнього.
22 І віддав доглядник темничний в руки Йосифові всїх позакиданих у темницю, і все, що там роблять, роблено за його порядкуваннєм.
23 Доглядник же темничний не дозларавсь нї до чого під його руками; бо Господь був із ним, і що він чинив, у всьому Господь помагав йому.
Буття 40
1 Сталося ж по сих речах, провинив дука винарський в царя Египецького, і дука пекарський пановї свойму, цареві Египецькому.
2 І розгнївився Фараон на обох дворян своїх, на дуку винарського й на дуку пекарського.
3 І повкидав їх у темницю в домі гетьмана вартовиків, у те місце, куди вкинуто Йосифа.
4 І приручив їх доглядник темничний Йосифові, і служив їм, і пробували вони довгий час у темницї.
5 І бачили обидва сни ув одну ніч, і кожен угадував свій сон по свойому, дука винарський і дука пекарський царя Египецького, що седїли в темницї.
6 Увійде ж до них Йосиф уранцї і бачить, вони посуміли.
7 І поспитав дуків Фараонових, що були з ним у темницї в пана свого: Чого ви дивитесь так сумовито сьогоднї?
8 Вони ж кажуть йому: Сон снився нам, а вгадника йому нема. Каже ж їм Йосиф: Чи не від Бога ж угадуваннє? Ось, роскажіте лишень менї.
9 І повідав дука винарський сон свїй Йосифові, та й каже: У снї мойму, бачся, виноградний кущ передо мною,
10 У виноградного ж куща три вітки, і неначе процьвів, і виросли сьпілі грони.
11 А чаша Фараонова в руцї в мене. І взяв я грону, і видавив у чашу, та й подав чашу в руки Фараонові.
12 І каже йому Йосиф: От проти чого се снилось. Три грони, се три днї.
13 Через три днї підійме Фараон голову твою, та й верне тебе на місце твоє; і подавати меш Фараонові чашу до рук його прежнїм звичаєм, як був єси його винарем.
14 Спогадай же на мене, як добре тобі буде і змилосердись до мене, та й нагадай про мене Фараонові, та й визволь мене з твердинї сієї.
15 Мене ж бо вкрадено з країни Єврейської; і тутеньки нїчого лихого не вкоїв я, щоб мене вкинути в темницю.
16 І вбачав дука пекарь, що гаразд угадує, та й, каже Йосифові: А менї снилось, бачся, три кошики хлїба на голові в мене.
17 І в верхньому кошику всякий хлїб до вподоби Фараонові, да птаство небесне росклювало все з кошика на голові в мене.
18 Відказав же Йосиф кажучи: От проти чого снилось. Три кошики, се три днї.
19 Через три днї підійме в гору від тебе Фараон голову твою, і повісить на дереві тебе, і поїсть птаство небесне тїло твоє з тебе.
20 Сталося ж на третїй день, припав день родження Фараонового, і він справив пир усїм дворянам своїм, і підняв угору голову дуцї винареві свойму і дуцї пекареві свойму, посеред своїх дворян.
21 І поставив дуку винарського на місце його знов, щоб подавав той чашу до рук Фараонових,
22 Дуку ж пекаря велїв повісити на дереві; як віщував Йосиф їм.
23 Однак не спогадав дука винар царський Йосифа, байдуже про його.
Буття 41
1 Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
2 І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
3 Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
4 І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
5 І заснув, і снилось йому в дауге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
6 А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.