12 Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
13 У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.
14 Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
15 Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.
16 У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
17 Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
18 Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
19 Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
20 Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
21 Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;
22 Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;
23 Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи.
24 Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;
25 Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.
Йов 13
1 От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.
2 Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.
3 Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
4 Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.
5 О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.
6 Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:
7 Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?
8 Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
9 А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
10 Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
11 Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
12 Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.
13 Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
14 Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
15 Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16 А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
17 Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:
18 Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
19 Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
20 Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
21 Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
22 Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
23 Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!
24 За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
25 Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
26 Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;
27 Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.
28 Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.
Йов 14
1 З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2 Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3 І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4 Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5 Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6 То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7 Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8 Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,
9 Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -
10 А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11 Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12 Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13 О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14 Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.