6 Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7 Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
8 Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
9 Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
10 Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
11 Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,
12 Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;
13 Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
14 Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -
15 Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16 Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17 Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18 Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19 Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20 Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21 Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22 Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23 Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24 Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25 Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26 За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27 Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28 Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.
29 За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30 Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31 За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32 Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33 Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Приповiстi 2
1 Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,
2 Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
3 Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;
4 Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -
5 Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.
6 Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.
7 Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;
8 Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.
9 Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
10 Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,
11 Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
12 Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,
13 Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
14 Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,
15 Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;
16 Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,
17 Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.
18 Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;
19 Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.
20 Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.
21 Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;
22 Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.
Приповiстi 3
1 Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповідї мої в серцї.
2 Бо з ними жити меш на сьвітї довголїтен, і спокій принесуть вони тобі.
3 Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблицї серця твого, -
4 А станешся любим і приятним і Богові й людям.
5 Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум.
6 У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.