17 Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.
18 Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.
19 Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.
20 Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.
21 Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.
22 Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.
23 Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.
24 Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.
25 Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.
26 Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.
27 Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.
28 На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.
Приповiстi 13
1 Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.
2 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.
3 Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.
4 Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.
5 Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.
6 Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.
7 Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.
8 Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.
9 Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.
10 Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.
11 Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.
12 Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.
13 Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.
14 Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.
15 Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.
16 Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.
17 Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.
18 Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.
19 Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.
20 Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.
21 За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.
22 Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.
23 Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.
24 Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.
25 Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.
Приповiстi 14
1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3 В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
8 Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.
9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.
10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.
13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.
15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.