Выбрать главу

6 Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.

7 Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.

8 Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.

9 Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.

10 В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.

11 Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.

12 Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.

13 Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.

14 Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.

15 В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.

16 Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.

17 Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.

18 Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.

19 Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.

20 Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.

21 Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.

22 Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.

23 Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.

24 Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.

25 Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.

26 Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.

27 Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.

28 Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.

29 Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;

30 Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.

31 Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.

32 Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.

33 У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.

Приповiстi 17

1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.

2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.

3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.

4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.

5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.

6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.

7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.

8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.

9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.

10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.

11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.

12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.

13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.

14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.

15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.

16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.

17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.

18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.

19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.

20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.

21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.

22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.

23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.

24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.

25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.

26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.