5 Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.
6 Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
7 Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
8 Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
9 Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
10 Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.
11 Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.
12 Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.
13 Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.
14 Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.
15 Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.
16 Коли знайћаЈов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.
17 Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.
18 Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.
19 Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.
20 Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.
21 Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;
22 Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
23 Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
24 Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
25 Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
26 Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
27 Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою.
28 Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
Приповiстi 26
1 Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
2 Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
3 Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
4 Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
5 Не вt siдказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
6 Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
7 Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
8 Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме - дурневі віддати шану.
9 Що в пяного в руцї колючая тернина, - те приповість ув устах дурного.
10 Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
11 Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.
12 Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.
13 Лїнивий каже: "Лев на дорозї! лев на царинї!"
14 Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун - на свойму ложі.
15 Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.
16 Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.
17 Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.
18 Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,
19 Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!"
20 Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, - втихне ворожнета.
21 Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.
22 Слова підшепника - як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.
23 Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.
24 Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.
25 Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.
26 Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.
27 Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.
28 Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.
Приповiстi 27
1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.