3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.
8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї зло siіцї відказати.
12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.
21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22 Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.
23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24 Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?
25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26 Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.
27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Приповiстi 28
1 Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.
2 Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом - він довговічен.
3 Убогий чоловік, що вбогих оббирає, - се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.
4 Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, - гнїв на них мають.
5 Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.
6 Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.
7 Додержуєш закон, - розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, - отця твого соромиш.
8 Хто маєтки свої намножує лихвами, збірає про того, хто помагає вбогим.
9 Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.
10 Хто праведних звів на беззаконну стежку, сам упаде в свою яму, а невинним таки добре буде.
11 Чоловік багатий - мудрий в очах своїх, та злиденник розумний його осоромить.
12 Як праведні веселяться, то й велика радість, як же в гору ростуть безбожні, ховаються люде.
13 Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить.
14 Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.
15 Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.
16 Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, - життє продовжає.
17 Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, - хоч бад втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.
18 Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, - на одній з них впаде.
19 Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.
20 Вірний чоловік - богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.
21 Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.
22 Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.
23 Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.
24 Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.
25 Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, - добро йому буде.