12 Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13 От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14 Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15 Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
16 І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17 Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
18 Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.
Екклезiаст 10
1 Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.
2 Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.
3 Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
4 Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
5 Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:
6 Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.
7 Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
8 Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.
9 Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10 Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.
11 Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.
12 Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:
13 Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.
14 Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15 Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.
16 Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!
17 Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18 Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
19 Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
20 Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, луй крилата переказати мову твою.
Екклезiаст 11
1 Пускай твій хлїб на пливучу воду*, бо по довгому часї знайдеш його.
2 Роздїлюй частї милостинї між семеро чи й восьмеро, бо не знаєш, яка біда складеться тобі на землї.
3 Як у хмарах повно води, вони лити муть дощ на землю, й як дерево впаде, чи то 'к полудню, чи то 'к півночі, воно там і лежати ме, де впало.
4 Хто позирає на вітер, тому не сїяти, а хто дивиться на хмари, той не жати ме.
5 Так само, як не знаєш вітрової дороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе.
6 З ранку сїй насїннє твоє й не давай увечері спочивати руцї твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнїйше, або чи те, чи се однаково добре буде.
7 О, любий сьвіт і весело оку, дивитись на сонце!
8 Коли чоловік проживе й многі лїта, нехай по всяк день тим веселиться; та нехай тямить на днї темні, що їх буде много, хоч і все, що постане, - марнота.
9 Веселися ж, молодику, в молодощах твоїх, попускай серцю твому заживати радощів часу молодощів твоїх, ходи собі за нахилом серця твого й за бажаннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог тебе на суд поставить.
10 Проганяй тугу з твого серця й відпихай зло від тїла твого та тям собі, що вік дитинячий і молодощі - марнота!
Екклезiаст 12
1 Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї",
2 Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі,
3 Тодї, як затттремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна,