10 По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.
11 Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!
12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.
13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.
14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,
15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.
16 Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.
17 І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.
18 Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.
19 Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.
20 Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.
Iсаія 32
1 Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
2 Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
3 Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
4 І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5 Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
6 І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7 Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8 Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11 Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хжео з нас видержить коло вічного поломя?
15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
16 Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
17 Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
18 Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?
19 Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
20 Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
21 Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
22 Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
23 Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
24 І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
Iсаія 33
1 Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!
2 Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його - на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;
3 Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.
4 І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.
5 Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі; і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.