17 За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.
18 І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й без'утїшних у него.
19 Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, - та й сцїлю його.
20 А безбожні - як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
21 Нема миру безбожним - говорить Бог мій.
Iсаія 57
1 Клич грімко, не вдержуйсь, підні- ми голос твій, мов труба, і вкажи мойму люду беззаконня його, й дому Якововому всї гріхи його.
2 Вони ж бо питають у мене що дня про путї мої, наче б вони були такі люде, що живуть праведно й не відкидають законів Бога свого; вони допитують у мене про справедливість судів моїх; хотїли б зблизька зо мною судитись.
3 "Чом воно так, що ми постимо, а ти не бачиш сього? впокоряємо душі наші, а ти не знаєш?" Ось, - бо в день вашого посту ви вволяєте волю вашу, й вимагаєте тяжкої працї від других.
4 Ви постите хиба на те, щоб сваритись та правуватись, і немилосерною рукою кулакувати других; ви не постите того дня так, щоб голос ваш чуто в горі на небі.
5 Чи се такий піст, який я собі вибрав, - день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилює, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві?
6 Ось - піст, який я люблю: зніми кайдани несправедливостї; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу;
7 Подїлись із голодними хлїбом і введи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся.
8 Тодї сьвітло твоє зорею засьвітить і рани твої скоро сцїляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводити ме тебе слава Господня.
9 Тодї ти покликнеш, і Господь вислухає тебе, заголосиш - а він скаже: Ось я! Як же ж ти ще з твого займища викинеш ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити,
10 І голодному віддаси серце твоє, та нагодуєш душу злиденника, - тодї в тьмі в тебе засяє сьвітло, а тьма твоя стане, мов полуднє;
11 І Господь буде по всяк час провідником тобі, і буде часу засухи насичувати душу твою, та кріпити товщею костї твої, і будеш ти, мов сад, підсичуваний водою, й мов криничина, що в неї вода нїes Nоли не зсякає.
12 І забудує рід твій пустинї давнезні; ти одбудуєш основи многих поколїнь, і казати муть про тебе: Він одбудовав розвалини, попрокладував знов шляхи про поселеннє.
13 Коли вдержиш ногу твою задля суботи, та не будеш сього дня мого сьвятого своїх забагів чинити; коли буде субота в тебе осолодою, днем Господнїм сьвятим, шанованим; а пошануєш її тим, що неробити меш твоїх дїл звичайних, не годити своїм примхам і пусторікі слова понехаєш;
14 Тодї мати меш осолоду в Господї, возведу тебе певно на висоти землї та насичу тебе наслїддєм Якововим, предка твого; - се сказали уста Господнї.
Iсаія 58
1 Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути.
2 Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.
3 Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством; уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду.
4 Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство;
5 Висїдають гадючі яйця, тчуть паутину; хто попоїсть яєць їх, - умре, а як роздавить, - василиск вилазить.
6 Паутиннє їх не придатне на одежу, й вони не окриються своїм виробом; дїла їх - се дїла неправедні, в руках у них здирство.
7 Ноги в них швидкі до зла, - скорі вони до проливу безвинної крові; гадки їх - гадки безбожні, пустошеннє й пагуба на дорогах їх.
8 Мирні путї їм незнані, й справедливого суду нема на стежках у них; дороги їх криві, а хто ними ходить, не мати ме миру.
9 Тим то далеко від нас суд, і правосуддє н4 Н досягає нас; дожидаєм сьвітла, а ось темрява, - ясноти, а ходим у тьмі.
10 Мацяєм, як слїпий стїну, і, наче без'окі, ходимо помацки; спотикаємся в південь, як смерком, між живими - як мертві.
11 Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами; суду ждемо, та й немає, - пільги, та вона далеко від нас.
12 Бо переступів наших много перед тобою, і гріхи наші сьвідчать проти нас; бо ж переступи наші перед нами, й провини наші ми знаємо.