11 Блуд і вино та напої відбирають у них розум.
12 Люд мій питається в дерева свого, й палиця його дає відповідь йому; дух бо блудництва завів їх на безпуття, й, блудуючи, одступили вони од Бога свого.
13 По верховинах приносять вони жертви, по узгіррях палять кадило під дубом, тополею й теребинтом, бо вони принадну тїнь собою дають; тим то й розпустують дочки ваші й перелюбкують молодицї ваші.
14 Та я й не гадаю карати дочок ваших, що вони розпустують, анї жінок ваших, що вони блудують, ви ж бо самі побіч нетрібок та розпустників приносите жертви, а нетямущий нарід погибає.
15 Коли вже ти, Ізраїлю, блудуєш, то нехай би хоч ти, Юдо, не грішив; ой не ходїте в Галгал, не йдїть у Бет-Авен, та й не кленїтесь: Як жив Господь.
16 Бо Ізраїль - упиряка, як дурна корова; то ж чи може тепер Господь пасти їх, як овець, по лугах широких?
17 Застряв Ефраїм у віру ідолську; - понехай його!
18 Гіркі їх упої, блудництву вони зовсїм оддались; та й князї їх любуються в мерзотах.
19 Вхопить їх буря на крила свої; за жертви їх стид їх окриє.
Осiя 5
1 Слухайте се ви, сьвященники, вважай, доме Ізрайлїв, та й ти, доме царський, прихили ухо; на вас бо настане суд, за те, що ви були западнею (людові) в Массифі, неначе сїттю, що на Таворі заставляють.
2 Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.
3 Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене; ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.
4 Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, - не хотять знати.
5 Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена; і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.
6 Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть; він ухилився від них.
7 Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.
8 Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!
9 Ефраїм стане пусткою в день кари; поколїнням Ізрайлевим се - я сповістив!
10 Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі; вилию на них гнїв мій, як воду.
11 Потопчуть Ефраїма, побитого судом; він бо вподобав ходити за марнотами.
12 Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.
13 І почує Ефраїм свою неміч, Юда - біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.
14 Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, - нїхто не врятує.
15 Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.
Осiя 6
1 В злиднях своїх будуть вони з досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернїмось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.
2 У два днї нас оживить, третього дня - на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.
3 Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.
4 Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме? що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро зникає!
5 Тим то я побивав їх через пророків, картав їх словами з уст моїх, і мій суд виднїв, наче сьвітло.
6 Я бо милостї хочу, не жертви, а знаннє Бога любійше менї над всепалення.
7 А вони, так само, як Адам, поламали вмову зо мною і зрадили мене.
8 Галаад - стався містом безбожників, обризьканим кровю.
9 Як в степу розбишаки чигають на людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.
10 Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.
11 І тобі, Юдо, назначене жниво, як я одкличу полонь народу мого.
Осiя 7
1 Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.
2 Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
3 Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв.
4 Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.