2 І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.
3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.
4 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.
5 Тодї диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилї,
6 і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.
7 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого.
8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх;
9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.
10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.
11 Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;
13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:
14 щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого:
15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська;
16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло.
17 З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.
18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.
19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.
20 Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.
21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.
22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.
23 І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.
24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.
25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.
Вiд Матвiя 5
1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;
2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:
3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.
4 Блаженні сумні, бо такі втї- шять ся.
5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.
6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.
7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.
8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.
9 Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.
10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.
11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.
12 Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.
13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.
14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;
15 і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,
16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.
17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.
18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.
19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.
20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.
21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.
22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.