15 Хто має уші слухати, нехай слухає.
16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,
17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.
18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.
19 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.
20 Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:
21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.
22 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.
23 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.
24 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.
25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.
26 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.
27 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.
28 Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.
29 Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.
30 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.
Вiд Матвiя 12
1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?
6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.
7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
8 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.
9 І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.
11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
21 і на ймя його вповати муть погане.
22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
25 Звднав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
26 І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.