23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 І звелїв народові посїдати на землї.
36 І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Вiд Матвiя 16
1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.
2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.
3 А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?
4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.
5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.
6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.
7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.
8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?
9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?
10 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?
11 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?
12 Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.
13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?
14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.
15 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?
16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.
17 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тїло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.
18 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.
19 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землї, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.
20 Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.
21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.
22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.
23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.
24 Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
25 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.
26 Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?