23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Вiд Луки 19
1 І вийшовши проходив через Ерихон.
2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та eigh сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з ученав ків своїх,