48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Вiд Iвана 5
1 Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
9 І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
34 Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: крдїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.