42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
48 Я хлїб життя.
49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
55 Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
59 Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Вiд Iвана 7
1 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотїв бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
2 Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
3 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої видїли дїла Твої, що робиш.
4 Нїхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
5 Бо й брати Його не вірували в Него.
6 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
7 Не може сьвіт ненавидїти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що дїла його лихі.
8 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
9 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
10 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
11 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
12 І було багато говірки про Него в народї: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Нї, а зводить народ.
13 Та нїхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
14 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
15 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
16 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
17 ЀиКоли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.
18 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
19 Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
20 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
21 Відказав Ісус і рече їм: Одно дїло зробив я, і всї дивуєтесь.
22 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
23 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?