19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликал>
22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23 говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34 Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
39 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
Дiї 6
1 У тиї ж днї, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх.
2 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не личить нам, покинувши слово Боже, служити при столах.
3 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.
4 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.
5 І вподобалось слово всїй громадї; і вибрали Стефана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,
6 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.
7 І росло слово Боже, і намножува="Tiось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.
8 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.
9 Устали ж деякі з школи, званої Либертинцїв, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.
10 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.
11 Тодї під'устили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.
12 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,
13 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону:
14 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.
15 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його як-би лице ангела.
Дiї 7
1 Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,