5 так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени.
6 Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри;
7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;
8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простотї; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.
9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.
10 Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть;
11 у роботї не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;
12 в надїї веселї; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,
13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинностї охочі.
14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.
15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.
16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.
17 Нїкому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.
18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.
19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.
20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.
21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.
До римлян 13
1 Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є властї, від Бога вони настановлені.
2 Тим же, хто противить ся властї, Божому повелїнню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.
3 Князї бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.
4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе.
5 Тим же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.
6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.
7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.
8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.
9 Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.
10 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.
11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж як ми увірували.
12 Ніч минула, а день наближив ся; відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.
13 Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпустї, не в сварнї та завистї.
14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.
До римлян 14
1 Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.
2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.
3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.
4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.
5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.
6 Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.
7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.
8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.
9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.
11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.
12 Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.
13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.