29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.
32 І духи пророцькі пророкам корять ся.
33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.
34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.
38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
1-е до коринтян 14
1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
18 Тодї й померші в Христї погибли.
19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26 Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.
27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.