41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.
1-е до коринтян 15
1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.
3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.
5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.
7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.
10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.
13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
14 Все вам нехай в любові дїєть ся.
15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),
16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.
17 Зрадїв же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.
18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.
19 Витають вас церкви Азийські. Витають вас у Господї много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.
20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.
21 Витаннє моєю рукою Павловою.
22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!
23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами.
24 Любов моя з усїма вами у Христї Ісусї. Амінь.
2-е до коринтян 1
1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
4 що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.