2-е до коринтян 6
1 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.
2 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення. )
3 Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,
4 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,
5 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6 в чистотї, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
7 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,
8 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
9 яко незнані, та познані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
10 яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи.
11 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне; серця наші розпросторились.
12 Не стїснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.
13 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.
14 Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
15 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?
16 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
17 Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
18 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.
2-е до коринтян 7
1 Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.
2 Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.
3 Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.
4 Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.
5 Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.
6 Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,
7 не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.
8 Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.
9 Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.
10 Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.
11 Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.
12 А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.
13 Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.
14 Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.
15 Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.
16 Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.
2-е до коринтян 8
1 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,
2 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх.
3 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.
4 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим.
5 І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;
6 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.
7 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували.
8 Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови.