9 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.
10 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта.
11 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї.
12 Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має.
13 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:
14 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,
15 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.
16 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу.
17 Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас.
18 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах.
19 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,
20 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо,
21 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.
22 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надїї на вас.
23 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова.
24 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.
2-е до коринтян 9
1 Про служеннє ж сьвятим злишнє менї писати вам:
2 бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.
3 Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,
4 щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.
5 Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство.
6 Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме.
7 Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.
8 Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим дїлом,
9 (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробуває по вік.
10 Хто ж дає насїннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насїннє ваше і зростить засїви праведности вашої),
11 щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу.
12 Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.
13 Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усїма,
14 і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.
15 Дяка ж Богові за невимовний дар Його.
2-е до коринтян 10
1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.
3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -
10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -
11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).