— Хай там як, а мене вже нудить! Все це — грівери, рухомі мури, Стрімчак — усього лише елементи клятого експерименту. Нас використовують. Від самого початку Творці планували, що ми сушитимемо голову над рішенням, якого насправді не існує. Те ж саме і з Терезою. Її відіслали до нас нібито для того, щоб вона запустила якесь Завершення. Після цього стіни застигли, сонце згасло, небо посіріло тощо. Насправді Творці просто підкидають нам нові нестандартні ситуації, щоб вивчати реакцію і випробовувати нашу волю до перемоги. Хочуть подивитися, чи почнемо ми кидатися одне на одного. А в кінці виживанці візьмуть участь у чомусь важливому.
— А вбивства? — підвівся Казан. — Це теж частина їхнього чудового плану?
Якусь мить Томас боровся зі страхом: а раптом наглядачі розгніваються на нього, бо надто вже багато він знає. Адже він ще не розповів їм найголовнішого…
— Так, Казане. Вбивства — частина плану. Грівери вбивають нас по одному тільки для того, щоб до завершення оцього плану не загинули всі ми гамузом. Втечуть лише найкращі.
— Тоді саме час розповісти нам свій чарівний план втечі! — буцнув Казан стілець.
— Розповість, — тихо промовив Ньют. — Стули пельку і слухай.
Мінхо, якого весь цей час майже не було чути, прокашлявся.
— Щось мені підказує: я навряд чи зрадію тому, що зараз почую.
— Мабуть, — відповів Томас. Він на якусь мить заплющив очі, схрестивши руки на грудях. Наступні кілька хвилин стануть вирішальними. — Хай що запланували Творці, вони для цього хочуть відібрати найкращих. Але це звання ми мусимо заслужити.
У кімнаті запанувала цілковита тиша. Всі очі були спрямовані на Томаса.
— Код.
— Код? — перепитав Казан з надією в голосі. — А що з ним?
Томас глянув на нього, витримуючи ефектну паузу.
— Він був захований у конфігураціях стін не просто так. Я знаю напевне, бо Творці робили це при мені.
Розділ 50
Довгу мить усі мовчали; Томас бачив лише порожні обличчя. Чоло зросилося потом, долоні змокріли; Томас боявся продовжувати.
Ньют був просто приголомшений і перший порушив тишу:
— Про що ти говориш?
— Спершу я хотів би дещо розповісти. Про себе і Терезу. Є причина, з якої Галлі звинувачував мене у всіх смертних гріхах і з якої мене впізнали всі, хто пережив Переміну.
Томас очікував, що здійметься ґвалт і на нього градом посиплються запитання, проте в кімнаті висіла мертва тиша.
— Тереза і я… ми інші, — провадив він. — Ми з самого початку були задіяні у Випробуваннях Лабіринтом, хоча присягаюся, все те відбувалося не з нашої волі.
Тепер прийшла черга Мінхо ставити питання:
— Томасе, про що ти говориш?
— Творці використовували нас із Терезою. Думаю, якби ви згадали минуле, то напевно захотіли б нас убити. Але я повинен був сам зізнатися вам у цьому, щоб ви знали, що тепер нам можна довіряти. Щоб повірили, що вихід з Лабіринту, про який я зараз розповім, — єдиний.
Томас ковзнув очима по обличчях наглядачів, намагаючись угадати, чи правильно вони сприймуть те, про що він зараз повідомить. Але він знав, що мусить це сказати. Мусить.
Томас глибоко зітхнув і промовив:
— Ми з Терезою допомагали проектувати Лабіринт. Допомагали це все розробляти.
Ніхто не відповідав — усі були приголомшені. Знову в Томаса втупилися порожні обличчя. Томас вирішив: його або не зрозуміли, або не повірили йому.
— І як накажеш це розуміти? — нарешті вичавив Ньют. — Та тобі шістнадцять років! Як ти міг створити Лабіринт?
Томас і сам би в таке не повірив, проте не сумнівався, що спогади справжні, хоч і здавалися геть божевільними. Він знав це напевно.
— Просто ми… розумні. І я підозрюю, що це одна зі Змінних. Але набагато важливіше те, що ми з Терезою володіємо… даром, який зробив нас вельми цінними для Творців під час проектування і будівництва цього місця… — він замовк, думаючи, як безглуздо, напевно, звучить його промова.
— Говори! — вигукнув Ньют. — Викладай усе!
— Ми — телепати! Ми розмовляємо подумки!
Сказавши це вголос, Томас майже засоромився, наче він зізнався у крадіжці.
Ньют здивовано закліпав очима; хтось закашлявся.
— Послухайте мене, — вів далі Томас, кваплячись усе пояснити. — Нас змусили допомагати! Не знаю, як і чому, але це щира правда, — він помовчав. — Можливо, Творці хотіли перевірити, чи здатні ми заслужити вашу довіру попри те, що є невід'ємною частиною проекту. Можливо, вони з самого початку планували, що саме ми підкажемо шлях до виходу. Так чи так, а ми виявили код у ваших картах, і прийшов час його використати.