Засмучений, схвильований і втомлений від роздумів, він покликав Терезу.
«Ти мене чуєш?»
«Так, — відповіла вона. — Де ти?»
«Біля Ящика».
«Буду за хвилину».
Томас тільки тут збагнув, наскільки йому потрібне її товариство. «Гаразд. Хочу розповісти тобі свій план. Здається, саме час».
«Який план?»
Томас відкинувся на лаві й закинув ногу на ногу, міркуючи над тим, як Тереза відреагує на те, що він зараз повідомить.
«Нам доведеться проникнути до гріверової нори, а потім ввести код, що відімкне цих чудовиськ і відчинить вихід назовні».
Пауза.
«Чомусь я припускала щось таке».
Томас якусь мить думав, потім додав: «Якщо тільки ти не маєш кращої ідеї».
«Ні. Але це буде жахливо».
Томас грюкнув кулаком правої руки по лівій долоні, хоч і знав, що Тереза його не бачить. «У нас вийде».
«Сумніваюся».
«Бодай мусимо спробувати».
Ще одна пауза, цього разу триваліша. Томас уловив Терезину рішучість.
«Ти маєм рацію».
«Думаю, вирушимо сьогодні вночі. Коли прийдеш, обговоримо все детальніше».
«Буду за кілька хвилин».
У Томаса замлоїло в животі. Невідворотність задуманого плану, що його зараз-от Ньют обстоює перед наглядачами, поволі стала доходити до свідомості. Томас чудово розумів ризик, і жахала вже сама думка про те, що доведеться з гріверами воювати замість тікати від них. За найоптимістичнішим сценарієм мінімум один глейдер однаково загине, але й на таке навряд чи варто розраховувати. Можливо, Творці взагалі перепрограмують монстрів. І тоді всі ставки летять до біса.
Томас старався не думати про це.
Тереза розшукала його раніше, ніж він чекав, і сіла поруч, прихилившись до нього плечем — попри те, що місця на лаві вистачало. Потягнувшись, узяла його за руку. У відповідь він щосили стиснув її долоню, аж, мабуть, їй заболіло.
— Розповідай, — попросила вона.
Томас так і вчинив — слово в слово переказав їй усе, що повідомив наглядачам. Тереза слухала, і в її очах дедалі ясніше читалося занепокоєння, а під кінець і жах.
— Легко було план обговорювати, — мовив Томас під кінець. — Але Ньют вважає, що треба діяти сьогодні ж. Тож тепер мені задумка здається не такою вже й вдалою.
А особливо Томас переймався долею Чака й Терези: він уже мав справу з гріверами і добре уявляв, на що це схоже. Йому хотілося б захистити друзів від ризику, та він розумів, що це неможливо.
— У нас вийде, — тихо відповіла Тереза.
Від цих слів він розхвилювався ще дужче.
— Чорт забирай, ну і страшно ж мені.
— Чорт забирай, ти — людина. Ти мусиш боятися.
Томас нічого не відповів, і довгий час вони просто сиділи, тримаючись за руки, не вимовляючи ні слова — ні вголос, ні подумки. Томас відчув легенький натяк на умиротворення, хай і швидкоплинне, і постарався чимдовше насолодитися ним.
Розділ 53
Томас навіть трохи засмутився, коли Збори закінчилися. Ньют вийшов з Домівки, і стало ясно, що відпочивати вже досить.
Побачивши Томаса з Терезою, наглядач, накульгуючи, побіг до них. Томас зловив себе на тому, що мимоволі випустив руку Терези. Ньют зупинився перед лавою і схрестив руки на грудях, дивлячись на Терезу і Томаса зверху вниз.
— Це просто кляте божевілля, ви ж це розумієте?
З виразу його обличчя неможливо було щось зрозуміти, та, здається, в очах майнув переможний блиск.
Томас підвівся, відчуваючи, як од хвилювання починає тремтіти все тіло.
— То вони погодилися?
Ньют кивнув.
— Усі до ноги. Це виявилося навіть простіше, ніж я гадав. Шлапаки бачили, щó відбувається, коли кляті Брами відчинені. А з цього дурнуватого Лабіринту ми вибратися не можемо. Тому треба робити щось, — він обернувся до наглядачів, які почали збирати навколо себе підпорядкованих їм робітників. — Залишилося переконати решту глейдерів.
Томас був певен, що це завдання виявиться навіть складнішим за спробу переманити на свій бік наглядачів.
— Гадаєш, вони погодяться? — запитала Тереза, підводячись із лавиці.
— Не всі, — відповів явно стурбований Ньют. — Хтось захоче лишитися й випробувати долю — гарантую.
Томас не сумнівався: на саму думку про те, що доведеться бігати Лабіринтом, у глейдерів затремтять жижки. Пропонувати їм відкрито битися з гріверами — то вже занадто.
— А що з Альбі?
— Хто його знає, — відповів Ньют, обводячи очима Глейд, наглядачів і їхніх підопічних. — Повернення додому неборака боїться дужче, ніж зустрічі з гріверами. Та не переймайся, я умовлю його піти з нами.