Томасу страшенно закортіло підійти до Казана і потиснути йому руку; той висловив уголос саме те, що він сам про це думав.
— Які твої офіційні рекомендації? — поцікавився Ньют.
Казан схрестив руки на грудях.
— Введімо його у кляту Раду, і нехай учить глейдерів того, що проробляв з гріверами в Лабіринті!
В кімнаті наче вибух пролунав, і Ньютові знадобилося не менше хвилини, щоб поновити лад. Томас скривився: надто вже далеко сягнув Казан у своїх рекомендаціях — так далеко, що майже дискредитував попередню чудово сформульовану характеристику того, що відбувається.
— Гаразд, так і запишемо, — мовив Ньют, підтверджуючи слова якимись позначками в блокноті. — А тепер заткайте кляті пельки, я серйозно. Ви добре знаєте правила: жодна пропозиція не може бути відкинута відразу. Кожен з вас по черзі зможе висловитися під час голосування.
Він записав щось і кивнув третьому члену Ради — чорнявому веснянкуватому хлопцю, якого Томас бачив уперше.
— Насправді щодо цього я не маю особистої думки, — промимрив той.
— Що-о? — різко кинув Ньют. — Якого біса ми обрали тебе членом Ради?
— Мені дуже шкода, та я насправді не знаю, як вчинити, — він стенув плечима. — Напевно, я таки погоджуся з Казаном. Навіщо карати людину, яка врятувала комусь життя?
— То ти таки маєш думку, і щойно ти її озвучив, правильно? — допитувався Ньют, постукуючи олівцем.
Хлопець кивнув, і Ньют зробив позначку. Томас потроху заспокоювався — здається, більшість наглядачів виступали на його боці. Та однак було важко просто сидіти й чекати на вердикт; дуже хотілося виступити самому, але він змусив себе мовчати, як вимагалося за протоколом.
Наступним слово взяв Вінстон — прищавий наглядач Різниці.
— Він порушив Правило Номер Один, і я вважаю, що його слід покарати. Не ображайся, зелений. Послухай, Ньюте, ти в нас більше за всіх говориш про дотримання Правил. Якщо ми його не покараємо, то подамо поганий приклад іншим.
— Чудово, — відповів Ньют, роблячи запис у блокноті. — Отже, ти рекомендуєш покарання. Яке саме?
— Пропоную посадити його в Буцегарню на тиждень і не давати нічого, крім хліба і води. Крім того, про це мають дізнатися всі, щоб більше нікому не кортіло таке повторити.
Галлі заплескав у долоні, за що Ньют обдарував його грізним поглядом. У Томаса серце в п’яти упало.
Далі виступили ще двоє наглядачів: один з них пристав на бік Казана, другий підтримав Вінстона.
Нарешті черга дійшла до самого Ньюта.
— Загалом я згоден з усіма вами. Томаса слід покарати, але потім варто помізкувати, як скористатися його навичками. Я утримаюся від оголошення власної рекомендації доти, доки не вислухаю кожного з вас. Наступний.
Розмови про покарання дратували Томаса навіть більше, ніж неможливість сказати бодай слово на свій захист. Утім, хай як дивно, після ночі в Лабіринті в глибині душі хлопець не міг не погодитися з наглядачами: він і справді порушив головне правило.
Засідання тривало. Дехто вважав, що Томас гідний нагороди, інші наполягали на покаранні. Або на тому й тому водночас. Тепер хлопець майже не слухав їх, а лишень чекав на виступи останніх двох наглядачів — Галлі й Мінхо. Останній і слова не промовив відтоді, як Томас увійшов до кімнати, і сидів, відкинувшись на стільці з виглядом людини, яка не спала тиждень.
Перший узяв слово Галлі.
— Гадаю, я вже досить чітко висловився.
«Чудово, — подумав Томат. — Тоді не роззявляй рота».
— Лацно, — підтвердив Ньют і вкотре скривився. — Мінхо, твоя черга.
— Ні! — скрикнув Галлі так голосно, що кілька наглядачів аж попідскакували на стільцях. — Я хочу ще дещо додати.
— То кажи, чорт забирай! — гаркнув Ньют.
Томас із полегшенням зазначив, що тимчасовий виконувач обов’язків голови Ради ставиться до Галлі з не меншим презирством, ніж він сам. І хоча Томас тепер не боявся Галлі, він однак його терпіти не міг.
— Самі поміркуйте, — почав Галлі. — Цей баклан з’являється з Ящика, весь такий збентежений і розгублений, та вже за кілька днів спокійнісінько бігає по Лабіринту з гріверами, ніби він тут господар…
Томас втиснувся в стілець. Він сподівався, що інші не поділяють думки Галлі.
— Я певен, що він нас дурить, — провадив Галлі. — Чи ви і справді вважаєте, що він міг зробити те, чого нікому не вдалося за два роки? Не повірю.