— А конкретніше, Галлі? — запитав Ньют. — До чого ти хилиш?
— Я вважаю, він шпигує на тих, хто нас сюди запроторив!
Кімнатою знову прокотився гул; Томас лише скрушно похитав головою, не розуміючи, як таке взагалі могло спасти Галлі на думку. Нарешті Ньютові вдалося втихомирити наглядачів, але Галлі ще не закінчив виступу.
— Ми не можемо довіряти цьому шлапаку, — вигукнув він. — Минає всього день після його появи — і нам підкидають якусь психопатку з абсурдною запискою, яка верзе нісенітниці про те, що скоро все зміниться. Потім ми знаходимо дохлого грівера, а потім цей Томас вмощується на нічліг у Лабіринті, після чого намагається переконати нас у тому, що він — герой. Ніхто ж бо не бачив, щоб він бодай раз торкнувся плюща, навіть Мінхо. Звідки ми знаємо, що саме зелений прив’язав Альбі на мурі?
Галлі замовк. На якийсь час запанувала тиша. Томас запанікував: невже присутні повірили словам Галлі? Йому шалено захотілося виступити на свій захист, і він ледь не порушив мовчанку, однак Галлі провадив:
— Забагато сталося дивного, і все почалося з появою цього зеленого. Чому саме він став першою людиною, якій вдалося пережити ніч у Лабіринті? Щось тут не так, і поки ми не з’ясуємо, що саме, я офіційно рекомендую замкнути його в Буцегарню на місяць, а потім ми знову зберемося і знову все обговоримо.
Наглядачі заходилися жваво обговорювати почуте, а Ньют тим часом записував щось у блокноті, чомусь похитуючи при цьому головою, від чого у Томаса зродилася надія.
— Закінчив, Капітане Галлі? — пожартував Ньют.
— Не грай тут найкмітливішого, Ньюте, — виплюнув Галлі, буряковіючи. — Я серйозно кажу. Як ми можемо довіряти шлапаку, коли він і тижня з нами не прожив? Давиш мене своїм авторитетом і навіть не хочеш замислитися над тим, про що я товкмачу.
Вперше Томас поспівчував Галлі — той справді мав підстави бути незадоволеним брутальним ставленням Ньюта. Зрештою, він наглядач. «Однаково я його терпіти не можу», — вирішив Томас.
— Гаразд, Галлі, — сказав Ньют. — Перепрошую. Ми вислухали твою думку і приймемо до відома рекомендацію. Ти закінчив?
— Так, закінчив. І я правий.
Не відповідаючи йому, Ньют указав на Мінхо.
— Вперед, останній, але не крайній.
Томас був невимовно радий, що нарешті дійшла черга до Мінхо, — той напевно підтримає його.
Несподівано для всіх Мінхо різко випростався.
— Я був там і бачив, що зробив цей хлопець, — він виявив мужність тоді, коли я обдристався, як курка. Я не ляпатиму багато язиком, як Галлі, а відразу висловлю рекомендацію, та й по всьому.
Томас затамував подих, чекаючи, що ж він скаже.
— Лацно, — відповів Ньют. — То кажи.
Мінхо подивився на Томаса.
— Пропоную замість мене призначити шлапака наглядачем бігунів.
Розділ 25
У кімнаті запанувала цілковита тиша, ніби світ раптово скувало кригою, і всі члени Ради втупилися у Мінхо. Томас наче закам’янів, чекаючи, що Мінхо зараз-от зізнається: він просто пожартував.
Тишу порушив Галлі — він підвівся.
— Це просто смішно, — розвернувся він обличчям до Ньюта, через плече вказуючи на Мінхо. — Та за такі дурнуваті пропозиції його треба викинути з Ради!
Якщо в душі Томаса і була якась жалість до Галлі, то після такої заяви вона остаточно випарувалася.
На диво, дехто з наглядачів підтримав Мінхо — наприклад, Казан, який повсякчас перебивав Галлі й зажадав провести голосування по внесеній Мінхо пропозиції. Були й такі, що виступали проти. Вінстон енергійно похитав головою і сказав щось, чого Томас не розчув. Наглядачі взялися гучно обговорювати пропозицію, перебиваючи один одного, а Томас, приголомшений і переляканий, мовчки сидів, обхопивши голову руками, і чекав. «І чому Мінхо заманулося запропонувати таке? Точно пожартував, — думав хлопець. — Ньют казав, що минає вічність, перш ніж глейдер стане бігуном. Поминаючи вже отримання посади наглядача». Він знову подивився на збуджених членів Ради, воліючи опинитися за тисячу миль звідси.
Нарешті Ньют кинув блокнот на підлогу і вийшов з півкола, закликаючи наглядачів до тиші. Здається, спершу його не лишень не чули, а й не помічали. Та поволі лад було відновлено, і всі знову розсілися по місцях.
— От гниляк, — промовив Ньют. — Ніколи ще не бачив такого збіговиська шлапаків, які б поводилися, як шмаркачі. Може, ви забули, у цьому місці ми — найстарші! Тому тримайтеся належним чином, бо порозпускаємо к бісовій матері всіх вас і оберемо нових членів Ради! — при цих словах він пройшовся повз усіх наглядачів, кожному зазирнувши в очі. — Ясно вам?