Выбрать главу

«Провідай мене», — промовила вона в його голові.

Томас не знав, як відповісти їй подумки. Та він спробував.

«Провідаю. Принаймні там ти будеш у безпеці».

Вона не відповіла.

«Терезо?»

Нічого.

За наступні тридцять хвилин зчинився страшенний розгардіяш.

Попри те, що освітлення залишалося таким самим, як уранці, коли не зійшло сонце і зникло блакитне небо, здавалося, наче Глейд раптово поринув у пітьму. Ньют з Альбі зібрали наглядачів і зобов’язали їх впродовж години розмістити своїх підопічних у Домівці. Томас почувався стороннім спостерігачем і не знав, чим зарадити.

Будівельникам — їхній наглядач, Галлі, так і не повернувся — наказали звести барикади перед усіма чотирма Брамами. Хлопці одразу ж узялися до роботи, однак Томас бачив, що на зведення чогось ефективного не вистачить ні часу, ні матеріалів. Йому навіть здалося, що наглядачі просто вирішили зайняти людей, щоб відтягнути неминучий спалах паніки. Томас допомагав будівельникам збирати по Глейду весь непотріб і звалювати його в проходах. Та коли він побачив жалюгідний результат, то не на жарт сполошився: не було жодної надії, що імпровізовані барикади затримають гріверів.

Роззирнувшись навсібіч, Томас зауважив, що робота кипить у всіх куточках Глейду.

Підліткам пороздавали всі ліхтарики, що знайшлися в Глейді. Ньют повідомив, що на ніч планує всіх розмістити в Домівці; електричне освітлення використовуватимуть лише в крайньому разі. Казан отримав завдання зібрати всі харчі тривалого зберігання і перенести їх з кухні в Домівку на той раз, якщо доведеться сидіти в тривалій облозі.

Томасові навіть лячно було уявити, в якому жахливому становищі вони тоді опиняться. Решта збирали предмети першої необхідності й реманент; хлопець помітив, що Мінхо переносить до будинку зброю з підвалу. Альбі чітко дав зрозуміти, що вони зобов’язані використовувати всі можливості: Домівка стане фортецею, і за будь-яку ціну глейдери мусять її відстояти.

Покинувши будівельників, Томас приєднався до Мінхо і допоміг перетягнути до будинку скрині з ножами і бітами, обмотаними колючим дротом. Потім наглядач сказав, що в нього є особливе доручення від Ньюта, і порадив Томасу зникнути, відмовившись будь-що пояснювати.

Це зачепило хлопця, однак він таки залишив Мінхо на самоті, вирішивши поговорити з Ньютом. Томас перехопив його дорогою до Різниці.

— Ньюте! — крикнув він. — Треба поговорити.

Ньют так раптово зупинився, що хлопець мало на нього не наштовхнувся. Ньют кинув на нього роздратований погляд, і Томас зніяковів.

— Тільки бігом.

— Ви маєте звільнити дівчину… Терезу.

Він розумів, що Тереза, можливо, володіє якоюсь цінною інформацією.

— Радий чути, що тепер ви друзі навіки, — Ньют рушив далі. — Не гай даремно часу, Томмі.

Томас схопив його за руку.

— Вислухай мене! Вона тут не просто так — мені здається, нас із нею послали сюди, щоб закінчити всю цю справу.

— Мене цікавить, як саме закінчити? Дозволити поганим гріверам проникнути в Глейд і перебити нас усіх? Знаєш, зелений, я чув багато всіляких нісенітниць, але ти всіх перевершив.

Томас застогнав: нехай Ньют знає, як Томасу зараз тяжко.

— Просто я не думаю, що Брами не зачинилися саме для цього.

— Зелений, про що ти? — роздратовано запитав Ньют, схрестивши руки на грудях.

Відтоді як Томас побачив напис на стіні Лабіринту — «Безпрецедентний експеримент: зона ураження мозку», він тільки про це й думав. І вирішив, що як хто й повірить йому, то тільки Ньют.

— Я вважаю, що над нами проводять якийсь експеримент, ставлять досліди абощо. І кожен експеримент має колись завершитися. Ми не можемо жити тут вічно — нехай хто нас сюди запроторив, у той чи інший спосіб він таки покладе всьому край.

У Томаса наче відлягло від серця, коли він це промовив.

Ньют потер очі.

— І це має переконати мене, що все гаразд і я мушу випустити дівку, і начхати, що після її появи ми опинилися на межі загибелі?

— Ти не зрозумів мене. Я хочу сказати, що вона взагалі не винна в тому, що ми тут опинилися. Вона всього лише пішак, і послали її до нас як останній інструмент або як підказку, щоб допомогти нам вибратися звідси… — Томас набрав у легені повітря і продовжив рішучіше: — Я вважаю, що саме тому й мене сюди заслали. І той факт, що Тереза стала пусковиком Завершення, зовсім не означає, що вона лиха.