Цей курінь розташувався в будинку константинівської юнацької школи на Печерську, де почалося провадити його формування. Але не було ладу й порядку в праці по організації цього куреня. Одразу частину козаків поставили на варті, не давши їм військового одягу. Вправи офіційно не провадились, а як провадились, то з ініціятиви якого-небудь роєвого. І тільки на кілька день перед від’їздом куріня на фронт приділено для муштрових вправ старшини Богданівського полку, але за такий короткий час не багато їх навчили. На обіді й на вечері козаки були всі, а вечером більша половина брала відпустки в місто і з сотні в 140 чоловік залишалося не більше 20. (Усіх записалося 300.) На варту назначили людей не в порядку, а так — до вподоби. Були випадки, що одні й ті ж люди вартували по дві доби. Ніхто не знав, коли будуть від’їжджати й куди.
Наслідком такої боєвої підготовки було то, що багато козаків не вміли навіть добре стріляти, не знали, як розібрати засуву рушниці.
З більш здатних і обізнаних з військовими вправами зорганізовано кулеметну команду, але без кулеметів.
Серед такого безпуття в неділю 27 січня 1918 р. Курінь Січових стрільців одержав від командного складу 1-ї військової школи, з котрою він йшов у контакті, наказ виступати в похід.
Почалася страшенна метушня.
Бунчужні кинулись видавать старі шинелі, штани, черевики без обмоток. Так одягнуті та озброєні старими, нечищеними, «трьохлінєйками», вирушили в похід тільки на другий день — 28 січня.
З войовничим видом виступили з касарень і погрузилися в поїзд. Мов передчуваючи свою загибель, козаки були бадьорі, веселі й підняли веселий гамір. Українська пісня лунала серед вагонів. Нарешті вночі о 11 год. ешелони виїхали з Київа II. і поїхали воювати в напрямку на Бахмач—Конотоп.
Цілу ніч їхали ешелони й тільки о 4 годині ранку приїхали на ст. Крути.
Тут їх зустріли гайдамаки, які до цього часу стримували ворога й після Макошинського бою під Бахмачем мусили відступити в напрямку на Крути, зриваючи за собою мости через річку біля Макошина.
Тільки самопосвята й легендарна енергія людей може робити такі дива, як ця горстка людей, що з чотирма кіньми, одною гарматою та двома кулеметами стримували до цього часу переважаючі авангарди ворога.
Змучені й виснажені, вони тішилися з тих обов’язків і з тої відповідальної праці, яку вони до цього часу несли, стримуючи нахабний поїзд ворога.
Се були старі досвідчені вояки ще російської армії. Між ними був один інвалід без ноги.
В Крутах відділ, який прибув з Києва, входив уже в безпосередню лучність з ворогом. Ешелони затрималися й рішено відсіля розпочати боєву акцію проти ворога.
Порахували свої сили. Січовиків разом з юнаками військової школи було чоловік 250. Вільних козаків та гайдамак 100 чоловік. Кінноти 12 шабель і три гармати.
Оце і вся сила «отряда, действующаго на Слободской Украине», як голосно писали тоді газети.
О 5 годині ранку вислано розвідку в напрямі на Пліски. Розвідка складалася з 30 юнаків зі старшинами при двох кулеметах «максіма» від січовиків, і вона виїхала окремим поїздом з площадкою, на котрій були уставлені кулемети.
Розвідка доїхала з початку до роз’їзду між Крутами й Плісками. На цьому роз’їзді трохи погрілися і з великою обережністю рушили назад. Але потім старшини порозумілися між собою і рішили їхати ще далі на Пліски.
На третій-четвертій вартові на платформі завважили, що хтось йде по залізничному шляху.
Під’їжджають ближче: видно три постаті, дали сигнал паротягові і поїзд спинився.
Невідомі розпочинають розмову, видно, що це червоноґвардійці. В кожного рушниця, сила набоїв, бомби, сигнальні ракети.
— Откуда єдєте? Всьо у нашіх?
— Да, да. А ви кто?
— Да ми нєшто с атряда Ремньова!
— Ну садись к нам, под’єдєш.
Нічого не підозріваючи, большевики підходять до потяга, коли враз... «Руки вверх! Віддавай зброю!» Не вспіли горопахи оглянуться, як були обезброєні і за поміччу прикладів загнані до вагона.
Попсувавши біля роз’їзду місток, розвідка вернулася в Крути. Зробили доклад, що Крути можна зайняти без бою. Але ця заява так і зосталась заявою. Команда відділу рішила звести бій під Крутами.
В день 29 січня почали робити малі окопи в дві лінії, по обі сторони високого залізничного шляху, між ст. Крутами і Плісками.
Під вечір кінна розвідка принесла відомості, що ворог зайняв без бою Пліски й лагодить залізничний шлях та телефони.
В годині 5 по полудні, коли почало темніти, засурмили тривогу, вартові викликали всіх на двір. «Висипайся в лінію», — чути було зо всіх боків. Помалу задарила тиша й порядок. Вишикували козаків по роях і повели на лінію передових окопів, котра розкинулася вправо й уліво, версти на півтори від самої станції.