Ні, кажу, це не мій аркуш. Беру його двома пальцями й висмикую з його рук. Схоже, краєчком йому порізало пальця, бо рука злетіла до рота, він важко дихає, а очі широко відкриті. Я зминаю папір у кульку й жбурляю її до смітнички біля мого столу.
Може, наступного разу, кажу, ви не приноситимете мені кожен шмат сміття, котрий підбираєте.
У суботу ввечері я йду на «Лишаємось Чоловіками Разом» — підвал єпископальної церкви Святої Трійці майже порожній. Тільки Великий Боб, і я заходжу всередину — кожен м’яз побитий зсередини й ззовні, але серце досі женеться і в думках у голові проносяться торнадо. Це безсоння. Всю ніч твої думки носяться в повітрі.
Усю ніч гадаю: я сплю чи ні? Я спав?
До всього, руки Великого Боба напнуті м’язами і яскраво сяють. Великий Боб усміхається, він радий мене бачити.
Він гадав, що я вмер.
Ага, кажу, я теж так думав.
— Гаразд, — каже Великий Боб, — у мене добрі новини.
— Де всі?
— Це і є добрі новини, — каже Великий Боб. — Групу розпустили. Я ходжу сюди попереджати тих, хто може підійти.
Я сідаю, закривши очі, на один із диванів із комісійного.
— Добрі новини, — продовжує Боб, — що є нова група, проте перше правило цієї нової групи: ти не говориш про неї.
Ти ба.
Великий Боб каже: «А друге правило — ти не говориш про неї».
От лайно. Я відкриваю очі.
Блядь.
— Група зветься бійцівським клубом, — каже Великий Боб, — і вони збираються щоп’ятниці ввечері в закритому гаражі на іншому кінці міста. Щочетверга ввечері є інший бійцівський клуб, у гаражі ближче.
Я не знаю про ці місця.
— Перше правило бійцівського клубу, — каже Великий Боб, — ти не говориш про бійцівський клуб.
У середу, четвер і п’ятницю ввечері Тайлер працює кіномеханіком. Минулого тижня я бачив його платіжне доручення.
— Друге правило бійцівського клубу, — каже Великий Боб, — ти не говориш про бійцівський клуб.
У суботу ввечері Тайлер ходить зі мною на бійцівський клуб.
— Б’ються тільки двоє.
У неділю зранку ми повертаємося додому побиті й спимо весь ранок. «Одна бійка за раз», — каже Великий Боб. Увечері в неділю й понеділок Тайлер працює офіціантом. «Під час бійки ніяких сорочок чи взуття». По вівторках увечері Тайлер варить мило, загортає його у вишуканий папір, відправляє його замовникам. Миловарня Пейпер-стрит. «Бійки, — каже Великий Боб, — тривають стільки, скільки мають тривати. Це правила, що вигадав хлоп, який вигадав бійцівський клуб». Великий Боб питає: «Ти знаєш його? Сам я його ніколи не бачив, — продовжує Великий Боб, — але цього хлопа звуть Тайлер Дерден». Миловарня Пейпер-стрит. Чи знаю я його? Хтозна, кажу. Можливо.
Глава 13
Коли я дістаюся готелю «Regent», Марла у вестибюлі вдягає халат. Марла подзвонила мені на роботу й спитала, чи не пропущу я спортзалу, чи бібліотеку, чи що я там собі планував після роботи і, натомість, не прийду побачити її.
Марла мене ненавидить, тому і подзвонила.
Вона не згадує про колагеновий фонд.
Марла питає, чи не зроблю я їй послугу. Цей день вона провела в ліжку. Харчується тим, що служба доставки їжі для немічних привозить її мертвим сусідам — вона бере їжу й каже, що вони сплять. Лежала, коротше, Марла сьогодні в ліжку, чекала на службу доставки їжі, яка мала приїхати між дванадцятою і другою. У неї нема медичного страхування, кілька років тому вона перестала ходити на огляди, але цього ранку вона подивилася й знайшла щось схоже на затвердіння, а вузлики під пахвою коло затвердіння були водночас твердими і ніжними, а вона не могла сказати нікому з тих, кого любить, вона не хоче їх лякати, їй нема за що відвідати лікаря, їй могло лише видатись, але їй потрібно було з кимось поговорити і щоби хтось інший подивився.
У Марли брунатні очі запеченої тварини, яку кинули в холодну воду. Те, що звуть вулканізацією, чи гальванізацією, чи закалюванням.
Марла каже, що забуде про колаген, якщо я допоможу їй з оглядом.
Зауважую собі, що вона не подзвонила Тайлерові, бо не хотіла його лякати. Я нейтральний у її нотатнику, я їй винен.
Ми підіймаємось у її кімнату, і Марла розповідає мені, що в дикій природі ти не бачиш старих тварин, бо коли вони починають старішати, вони вмирають. Якщо вони захворюють чи сповільнюються, хтось сильніший їх убиває. Тварини не створені для того, щоби старішати.