І щодня групи людей приїжджають і від’їжджають у різних машинах. Ти ніколи не побачиш ту саму машину двічі.
Одного вечора я чую, як Марла на ґанку каже котрійсь із мавпочок-космонавтів:
— Я прийшла побачити Тайлера. Тайлера Дьордена. Він тут мешкає. Я його знайома.
Мавпочка відповідає:
— Мені шкода, але ви занадто… — він робить паузу, — занадто молоді, щоб тренуватися тут.
Марла каже:
— А не пішов би ти на хуй?
— До того ж, — каже мавпочка, — ви не принесли всіх необхідних речей: двох чорних сорочок, двох пар чорних штанів…
Марла гукає:
— Тайлере!
— Однієї пари чорних черевиків на товстій підошві.
— Тайлере!
— Двох пар чорних шкарпеток і двох пар простого спіднього.
— Тайлере!
Я чую, як, грюкнувши, зачиняються вхідні двері. Марла три дні не чекатиме.
Зазвичай, прийшовши додому з роботи, я роблю собі канапку з арахісовим маслом.
Цього разу, прийшовши додому, я бачу, як одна мавпочка-космонавт читає іншим, що посідали на підлозі, зайнявши весь перший поверх:
— Жоден із вас не є прекрасним і неповторним, як сніжинка. Ви та ж сама охоплена гниттям органічна матерія, що й усі решта. Ми всі частина однієї купи гною.
Мавпочка читає далі:
— Наша культура зробила нас усіх однаковими. Ніхто більше по-справжньому не є білим, чи чорним, чи багатим. Ми всі прагнемо того самого. Як особистості ми ніщо.
Читець замовкає, коли я заходжу, щоб зробити собі канапку, а всі мавпочки-космонавти сидять так тихо, немовби, крім мене, тут нікого більше немає. Не турбуйтеся, кажу я. Я це вже читав. Я друкував це.
Навіть мій начальник, напевне, читав це.
Ми всі лише велика купа лайна, кажу я. Читайте далі. Грайтесь у ваші дитячі забавки. Не зважайте на мене.
Мавпочки-космонавти мовчки чекають, доки я зроблю собі канапку, візьму ще одну пляшку горілки й піду сходами нагору до своєї кімнати. Підіймаючись, я чую позаду себе:
— Жоден із вас не є прекрасним і неповторним, як сніжинка.
Я — Розбите Серце Джо. Тому що Тайлер кинув мене. Тому що батько кинув мене. О, і не тільки вони.
Часом вечорами після роботи я заходжу то до одного бійцівського клубу, то до іншого, у підвал бару або в гараж і розпитую, чи ніхто не бачив Тайлера Дьордена.
У кожному новому бійцівському клубі хтось, кого я ніколи раніше не зустрічав, стоїть, оточений людьми, під світлом єдиної лампочки посеред темряви й читає Тайлерові слова.
Перше правило бійцівського клубу — нікому не говорити про бійцівський клуб.
Коли бійка починається, я відводжу лідера клубу вбік і запитую його, чи не бачив він Тайлера. Я живу з Тайлером, кажу я, і він уже тривалий час не з’являється вдома.
Хлопець вибалушує очі й питає, чи я справді знаю Тайлера Дьордена.
Так буває в більшості нових бійцівських клубів. Авжеж, кажу я, ми з Тайлером найліпші друзяки. Тоді всі зненацька кидаються тиснути мені руку.
Ці новачки витріщаються на дірку-гузно в моїй щоці, на почорнілу шкіру на моєму обличчі, жовту й зелену по краях, і називають мене «сер». Ні, сер. Не бачили, сер. Ніхто з їхніх знайомих ніколи не зустрічався з Тайлером Дьорденом. Друзі їхніх друзів знають Тайлера Дьордена, вони й заснували це відділення бійцівського клубу, сер.
Потім вони мені підморгують.
Ніхто з їхніх знайомих ніколи не бачив Тайлера Дьордена.
Сер.
— Це правда? — питає кожен. Що Тайлер Дьорден збирає армію? Такий іде поголос. Тайлер Дьорден справді спить тільки одну годину? Подейкують, Тайлер їздить, започатковує бійцівські клуби по всій країні. Усім кортить знати, що ж далі.
Збори учасників проекту «Руїна» тепер відбуваються в інших підвалах, просторіших, адже що більше людей проходять через бійцівські клуби, то численнішими стають комітети підпалу, насильства, бешкету й дезінформації. Кожен комітет має свого голову, і навіть голови не знають, де Тайлер. Тайлер щотижня розмовляє з ними телефоном.
Усім із проекту «Руїна» кортить знати, що ж далі.
Куди ми прямуємо?
Що нас там чекатиме?
На Паперовій вулиці ми з Марлою ночами гуляємо босоніж садом. Із кожним нашим кроком угору здіймаються пахощі шавлії, лимонної вербени та рожевої герані. Довкола нас горбатяться зі свічками чорні сорочки й штани, вишукуючи під листям слимаків. Марла питає, що тут відбувається.