— Чудово! Це так по-дорослому! Я думаю, Міллат Ікбол заслужив, щоб його назвали героєм, — місіс Руді заглянула в тупі обличчя п’ятого «В» і вперше зрозуміла, що для них це так і було.
— Хтось ще має щось сказати про ці сонети? Міз Джонс! Будь ласка, припиніть скорботно дивитися на двері! Він уже пішов, чи не так? Чи ви хочете приєднатися до нього?
— Ні, місіс Руді.
— Добре. То ви маєте що сказати про сонети?
— Так.
— Що?
— Вона була чорна?
— Хто був чорний?
— Темношкіра леді.
— Ні, люба, вона була смаглява. Не темношкіра в сучасному розумінні. Тоді не було ніяких… ну, афро-каррі-біі-янців в Англії, у ті часи, люба. Це сучасний феномен, як, я впевнена, ви й самі знаєте. А це відбувалося в 1600-х роках. Я маю на увазі, я не можу бути певна на всі сто, але це надто неймовірно, хіба б вона була якась рабиня, бо ж не міг він спершу написати цикл сонетів до лорда, а потім до рабині, правда?
Айрі спалахнула. Їй здалося, вона майже побачила відображення у дзеркалі, але воно раптом зникло; тож вона відповіла:
— Я не знаю, міс.
— Крім того, він каже це дуже ясно: «Ні в чому ти не чорна, лиш в ділах…» Та ні, люба, вона просто була смаглява, смаглява, як я, наприклад.
Айрі подивилася на місіс Руді. Колір її шкіри нагадував полуничне пюре.
— Бачиш, Джошуа цілком має рацію: тоді перевагу надавали надзвичайно блідим жінкам. У сонеті йдеться про суперечність її природної краси та косметики, яка є даниною моді.
— Я тільки подумала… наприклад, коли він каже: «Поклявся б я, що врода чорна зроду…» І потім, кучеряве волосся, як чорний дріт…
Клас загиготів, і Айрі замовкла, стенувши плечима.
— Ні, люба, ти читаєш із сучасного погляду. Ніколи не треба читати старі речі із сучасного погляду. До речі, це буде нашим сьогоднішнім висновком з уроку. Давайте всі запишемо це.
П’ятий «В» записав. І відображення, що було промайнуло перед Айрі, знову потонуло в попередній пітьмі. Коли Айрі виходила з класу, Анналез Герш передала їй записку, смикнувши плечима при цьому, мовляв, це написано не мною, я просто передаю тобі. На шматку паперу було написано: «Вільям Шекспір. ОДА ДО ЛЕТИЦІЇ ТА ВСІХ МОЇХ КУЧЕРЯВИХ ТОВСТОЗАДИХ ШЛЬОНДР».
Крамничка із загадковою назвою «Пі Кей’з Афро Волосся: дизайн і укладка» тулилася між похоронним бюро «Ясна погода» та «Зубним кабінетом Ракшана». Така зручна близькість, очевидно, натякала на те, що нерідко труп африканського походження проходив усі три заклади на своєму шляху до ями. Тож коли ви телефонували, щоб записатися до перукаря, Андреа, Деніз або Джекі призначали вас на третю тридцять за ямайським часом, це, звісно, означало, що вас просто чекають із запізненням, але зовсім не виключено, що перед вами там не побуває холодна-як-камінь леді, яка прямує до церкви і бажає зійти в могилу з довжелезними накладними нігтями і завивкою. Як би дивно це не звучало, мало хто хоче постати перед Богом з афроволоссям на голові.
Айрі не надала цьому всьому значення і з’явилася в перукарню рівно о третій тридцять, сповнена рішучості змінитися, посперечатися з генами; шаль ховала сорочине гніздо з волосся, права рука була акуратно покладена на живіт.
— Ти шось тута хотіла, мала?
Пряме волосся. Пряме-прямісіньке, довге, чорне, блискуче, живе, легке, рухливе, приємне на дотик волосся, в яке можна просунути пальці і яке розвівав би вітер. І гривку.
— Третя тридцять, — це, на жаль, було все, що Айрі змогла вербалізувати. — До Андреа.
— Андреа у сусідів, — відповіла жінка, витягуючи жуйку з рота і киваючи в бік «Ясної погоди». Розважається з почилим у мирі. Ти давай сідай і не діставай мене. Я ж не знаю, скільки вона ше там буде.
Айрі розгублено стояла посеред кімнати, стиснувши зуби. Жінка раптом пом’якшала, проковтнула свою гумку й оглянула Айрі з голови до ніг; вона навіть відчула співчуття до дівчини, коли зауважила її шкіру кольору какао і світлі очі.
— Джекі.
— Айрі.
— Бліденька, прошу пана! Веснянки і таке інше. Ти мексиканка?
— Ні.
— Арабка?
— Напів’ямайка-напіванглійка.
— Напівкровка, — терпляче виправила Джекі. Біла мама?
— Тато.
Джекі зморщила носа:
— А так воно завжди інако. Наскільки воно кучеряве? Ану дай-но я гляну, — вона простягнула руку по Айрину шаль. Айрі перелякалася, що її секрет побачить багато людей, схопилася за шаль раніше.