— У нас насправді є вибір? — запитала Айрі.
— Ви були зі мною чесні, — відповів директор, кусаючи свої безбарвні губи. — І я хочу бути чесним з вами.
— У нас немає вибору.
— Чесно — ні. Або це, або два місяці залишатися після уроків як покарання. На жаль, ми мусимо подобатися людям, Айрі. І якщо ми не можемо подобатися всім людям увесь час, то можемо хоча б…
— Ага, кльово.
— Батьки Джошуа справді цікаві люди, Айрі. Я думаю, цей досвід піде вам на користь. Правда, Джошуа?
Джошуа аж засвітився:
— О, так, сер. Ваша правда!
— І знаєте, що справді чудово — це може бути перша ластівка у цілій серії подібних програм, — сказав директор, роздумуючи вголос. — Залучення дітей із меншими можливостями та з меншин у середовище дітей, які мають що запропонувати. І, врешті, це ж обмін. Діти вчать дітей футболу, баскетболу тощо. Ми так зможемо підвищити рівень фінансування.
На магічному слові «фінансування» запалі очі директора зникли під ожилими повіками.
— Мура це, старий, — підсумував Міллат, хитаючи головою на знак невіри. — Хочу цигарку.
— Половина моя! — вигукнула Айрі, виходячи за ним.
— До вівторка! — сказав Джошуа.
12. Ікла: найгостріші зуби
Якщо можна собі дозволити таке порівняння, сексуальна і культурна революція, які ми пережили за останні два десятиліття, дуже схожі на рослинну революцію на газонах і клумбах. Там, де ми колись задовольнялися дворічними бліденькими квіточками, що ледь стирчали із землі і заквітали кілька разів на рік (якщо поталанить), тепер 365 днів на рік буяє екзотика. Там, де садівники зарікалися в незмінності самозапилюваних рослин, у яких пилок переносився із тичинок на маточку тієї самої квітки (автогамія), тепер ми вдаємося в авантюру, використовуємо позитивні наслідки перехресного запилення, при якому пилок переноситься від однієї квітки до іншої на тій самій рослині (гейтоногамія) або до квітки іншої рослини того ж виду (ксеногамія). Птахи і бджоли — густі хмари пилку створені, щоб вас приваблювати! Так, самозапилення надійніше і простіше, особливо для тих численних видів, які формують колонії, ідеально повторюючи батьківські властивості. Але такі нащадки-клони ризикують не пережити найменшої еволюційної зміни. В саду, як на суспільній та політичній арені, єдиною незмінною одиницею мають бути зміни. Наші батькі, як і їхні квіти в горщиках, засвоїли цей тяжкий урок. Марш історії не має сентиментальних нот, він крокує генераціями людей та їхніх кімнатних рослинок і не має жалю.