— Скільки разів, — волав Самад, спостерігаючи, як його син купував автобіографію Малкольма Ікс, — скільки разів треба сказати «дякую» під час однієї-єдиної дії? Дякую, коли передаєш книжку, дякую, коли вона її бере в руки, дякую, коли вона тобі каже ціну, дякую, коли бере гроші! Це називається англійська ввічливість — але просто нахабство. Єдина істота, яка достойна стількох подяк, є сам Аллах!
І Алсана, знову між ними, як між двох вогнів, відчайдушно намагалася знайти середній шлях:
— Якби тут був Маджід, він би дав вам обом раду. З його розумом юриста він би розплутав цей клубок.
Але Маджіда тут не було, Маджід був там, і щоб виправити ситуацію, не було грошей.
А тоді настало літо і принесло шкільні іспити. Айрі була друга за Чалфеном-Товстунчиком, і Міллат впорався краще, аніж усі, із ним включно, сподівалися. Це міг бути лише чалфенівський вплив, і Клара, між іншим, почувалася трохи винною.
Алсана тільки сказала:
— Ікболівський розум. Врешті-решт він узяв гору, — і вирішила відсвяткувати подію спільним із Джонсами барбекю на Самадовому газоні.
Ніна, Максін, Ардашір, Шіва, Джошуа, тітоньки, кузени, друзі Айрі, друзі Міллата, друзі з ХВІ і класний керівник — усі вони прийшли і трохи впилися (за винятком ХВІ, які сиділи собі окремо) дешевим іспанським шампанським із пластикових склянок.
Усе йшло добре, поки Самад не помітив коло зі складеними на грудях руками і зеленими краватками-метеликами.
— А що вони тут роблять? Хто впустив невірних?
— Слухай, ти сам тут трохи… чи не так? — відрізала Алсана, вказуючи поглядом на три пляшки з-під «Гіннеса», які Самад уже встиг спорожнити, закусуючи хот-догом з соусом, що стікав Самадовим підборіддям. — Хто кине перший камінь на нашому барбекю?
Самад люто глянув на неї та поплівся з Арчі помилуватися сараєм, який вони вдвох відремонтували. Клара скористалася нагодою відвести Алсану вбік і поставити їй запитання.
Алсана наступила ногою на власний коріандр:
— Ні! Ніколи в житті. За що я маю їй дякувати? Якщо він добре склав іспити, то це завдяки його власному розуму. Ікболівському розуму. Жодного, жодного разу навіть ці довгоносі Чаффінси не удостоїли мене телефонним дзвінком. Через мій труп, дорога моя.
— Але… я просто подумала, це було б гарно — піти і подякувати їй за той час, який вони присвятили дітям… Може, ми не зовсім правильно думали про неї…
— Заради Бога, йди, пані Джонс, йди, якщо хочеш, — скрушно сказала Алсана. — Але щоб я — тільки через мій труп.
— А це — доктор Соломон Чалфен, Маркусів дід. Він був серед небагатьох, хто прислухався до Фройда, коли весь Відень вважав його сексуальним збоченцем. Чудове обличчя, правда? У ньому стільки мудрості. Перший раз, коли Маркус показав мені це фото, я зрозуміла, що хочу за нього заміж. Я подумала: якщо Маркус так виглядатиме у вісімдесят, мені просто поталанило!
Клара посміхнулася і задивилась на дагеротип. Вона вже помилувалася вісьмома такими ж фото, вилаштуваними вздовж каміна (Айрі похмуро її супроводжувала), і попереду було ще стільки ж.
— Це грандіозна стара родина, і, даруйте мені таку самовпевненість, Кларо, — можна називати вас Кларою?
— Клара в порядку, місіс Чалфен.
Айрі чекала, що Джойс попросить Клару називати її Джойс.
— Як я казала, це грандіозна стара родина, і, якщо ваша ласка, мені подобається думати про Айрі як свого роду додаток до неї. Вона така хороша дівчинка. І нам так подобається мати її поряд.
— Їй подобається бути поряд, я думаю. І вона вам справді багато завдячує. Ми всі завдячуєм.
— О ні, ні, ні. Я вірю у Відповідальність Інтелектуалів… а поза цим, це було в задоволення. Справді. Я сподіваюся, ми її бачитимемо й надалі, незважаючи на те що іспити вже позаду. Попереду ще кваліфікаційні А-екзамени, якщо вже немає інших підстав!
— О, я певна, вона ще прийде, в будь-якому разі. Вона про вас весь час говорить. Чалфени те, Чалфени се…
Джойс накрила Кларину руку своєю:
— О, Кларо, мені так приємно. І мені приємно, що ми нарешті зустрілися. О так, я ще не закінчила. Де ми зупинилися… а, так, це Чарльз і Анна — дід і баба в других — давно вже померли, на жаль. Він був психіатром — так, ще один, а вона була біологом — дуже симпатична мені жінка.