Приблизно за шість годин Міллат з’явився на кухні Чалфенів, дуже, дуже п’яний, засопляний і злий. Він розметав Оскарову пожежну станцію Лего і пожбурив кавоварку через усю кухню. А потім зробив те, чого Джойс чекала всі ці дванадцять місяців, — він попросив її поради.
Джойс здавалося, що вони сиділи за цим столом одне навпроти одного уже більше місяця, вона з кухні вигнала всіх домашніх і скрупульозно розбирала те, про що читала раніше, пункт за пунктом, нервово мнучи власні долоні; запах пюре змішувався із парою нескінченних чашок полуничного чаю. Джойс справді любила його і хотіла йому допомогти, але її порада була довга й заплутана. Вона начиталася з цієї теми. Виглядало на те, що Міллат гидив і ненавидів себе і таких, як сам; що він, можливо, мав рабську свідомість, а може, ще й кольоровий комплекс, спрямований на матір (він був значно темніший, ніж вона), або бажання самознищення шляхом повного розчинення в середовищі білих генів, або неспроможність примирити між собою дві культури… і, виявляється, 60 відсотків азійських чоловіків так поводилися… і 90 відсотків мусульманських чоловіків так відчували… це доведений факт, що азійські сім’ї часто… і гормонально хлопчики більш ймовірно… і терапевт, якого вона йому знайшла, справді дуже добрий, тричі на тиждень, і йому не треба хвилюватися про гроші… і не треба звертати увагу на Джошуа — він просто дується…
Між тим і іншим, одурілий від старих, як світ, фактів і балачок, Міллат згадав дівчину на ім’я Каріна, яка йому подобалася. І він їй теж подобався. І вона мала прекрасне почутя гумору, просто диво якесь, і вона піклувалася про нього, коли йому було погано, і він піклувався про неї теж, на свій лад, приносячи їй квіти і всякі такі штуки. Тепер вона така далека, як печені каштани і дитинство. І в цьому й була справа.
У Джонсів сталася пертурбація. Айрі збиралася стати першою Бовден і першою Джонс (мабуть, можливо, цілком із власного бажання, дякувати Господу, тьху-тьху-тьху), яка вступить до університету. Вона здала вже хімію, біологію і релігієзнавство. Вона збиралася вивчати стоматологічну справу (білий комірець, від двохсот фунтів на тиждень!), з чого всі були невимовно раді, але вона також вирішила взяти рік канікул на субконтиненті та в Африці (Малярія! Жебрацтво! Глисти!), що призвело до трьох місяців відкритої війни між нею та Кларою. Одна сторона хотіла фінансування і дозволу, інша затялася не дати ні того, ні іншого. Конфлікт був затяжний і гострий, і всі посередники поверталися додому, не з’ївши каші (Вона як вирішила, то жодними аргументами жінку не переконаєш — Самад), або ще й самі вплутувалися в словесну війну (Чого б їй не поїхати в Бангладеш, якшо її так приперло? Ти шо, думаєш, моя країна не достатньо добра для твоєї дочки? — Алсана).
Переговори так зайшли в мертву точку, аж довелося ділити територію; Айрі забрала свою кімнату і горище, Арчі, сумлінно все заперечуючи, попросив лише про кімнату для гостей, телевізор і сателітку, а Клара забрала все решту, причому ванна залишалася спільною територією. Двері гучно захряпнулися. Час переговорів збіг.
25 жовтня 1991-го, о першій ночі Айрі пішла в нічну атаку. З досвіду вона знала, що мати стає більш сентиментальною, коли вже лежить у ліжку; пізно ввечері вона говорила м’яко, як дитина, сюсюкаючи від утоми; якраз тоді можна було отримати від неї те, що весь день безрезультатно намагалася отримати: кишенькові гроші, новий велосипед, можливість лягти спати пізніше. Це була така заїжджена тактика, що досі Айрі не вважала її вартою уваги в цій найзапеклішій і найдовшій суперечці із матір’ю. Але кращих ідей у неї не було.
— Айрі? Шо? Отак шеред ночі… іди нажад у ліжко.
Айрі прочинила двері ширше, впустивши ще більше світла з коридору.
Арчі тицьнув голову в подушку:
— Розтуди його мать, ну люба, перша година ночі! Декому завтра йти на роботу.